Шановні користувачі!
Як ви вже помітили - зовнішній вигляд сайту змінено,
у зв'язку з цим всі читачі, які бажають коментувати матеріали сайту повинні
пройти повторну реєстрацію!
Наступного ранку після Дня слов'янської єдності, 26 червня, стався перший "приліт" по Черкасах. Судячи з усього, з території слов'янської білорусі по території слов'янської України запустила ракету слов'янська росія. Ну, слов'яни, за єдність!
На 111-й день російського нападу на Україну…Те, що в планах загарбників мало б закінчитися взяттям Києва – на 3-4 день, Львову – через місяць, розтягнулося в часі. І то - дуже м’яко кажучи.
Зараз журналістики, як такої, в Україні не має. Ми не можемо вільно збирати інформацію, аналізувати її, оприлюднювати свої висновки, висувати гіпотези. В умовах війни, коли на кону існування країни - ці обмеження слід прийняти й змиритися з ними.
Сьогодні озвучена перша цифра: в інтерв’ю CNN радник мера Маріуполя Петро Андрющенко заявив, що під час штурму міста загинуло не менше 22 тисяч жителів. Підрахувати точніше - неможливо.
Три місяці без миру не зробили щасливими жодного з нас. І - жодного з них. Як пережити жах ззовні і зсередини? Так, це не просто. Але треба згадати, що ця війна - не перша, і не остання в історії. Що після війни повертається мир.
В інформсередовищі жваво обговорюють сьогоднішній скандал з "викритими СБУ" чиновниками Черкаської ОВА. Ніби ті, отримавши тисячу бронежилетів на 12 млн. грн. як гуманітарку - почали реалізовувати "броніки" через "афілійовані комерційні структури та мережу супермаркетів".
Не відзначити сумний символізм неможливо: Перший Президент України помер своєю смертю на 89 році життя. Пішов з життя в той історичний відрізок, коли понад два місяці намагаються позбавити життя Шостого Президента України. Намагаються "спецпредставники" країни, з кістлявих обіймів якої Кравчук так охайно й акуратно "витяг" Україну в 1991 році.
Учора, 21 березня, Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю Суспільному допустив винесення на загальноукраїнський референдум питання щодо статусу тимчасово окупованих Криму та ЛДНР.
З життя зникли півтони. Все просто, зрозуміло. Тут - наші. Там - орки. Вони знищують мою країну. У полоні - жаліються на своїх бездушних командирів та плачуть, телефонуючи мамі. А за кермом літака, у башті танка виконують накази. Вбивають мій народ за те, що він є.
Не час для великих текстів. Тому скорочуватиму, наскільки можливо. Упевнений, що всі українці мають усвідомити: 7 днів спротиву ЗСУ та нашого народу російським оркам зруйнували не тільки міф про непереможність росармії.
30 років тому відбувся всеукраїнський референдум, під час якого більшість жителів Української радянської соціалістичної республіки підтримали проголошення незалежності України. Якщо бути точним, то участь у референдумі 1 грудня 1991 року взяли 84,18 % жителів УРСР. На запитання «Чи підтверджуєте ви акт проголошення незалежності України?» ствердно відповіли 90,32 % тих, хто взяв участь у референдумі.
