У допомогу людоловам

У допомогу людоловам Хто є фактичною владою в Україні на середину лютого 2024 року? Думаю, ОП Андрія Єрмака і – ТЦК.

Дарма шукати в Конституції згадок про ці два наймогітніші інститути. У правовому полі їхній статус сумнівний, але коли в Україні дивилися на те правове поле?
Учора бачив своїми очима, і навіть сьогодні ще під враженням. Вийшов увечері на зупинку – перевіряють документи працівники ТЦК у чоловіків на зупинці.

Пройшовся до найближчого супермаркету – стоять на вході військоматівці. Вихід з супермаркету один, тікати нікуди. Людолови. Як там у Майн Ріда -мисливці за скальпами.

Під’їхав ближче до центру, та ж картина.

Можна взагалі використовувати рибальські сітки. Закинув тецекашник сітку біля ТРЦ, виловив 10 ухилянтів…

І всі розмови з людьми на підвищених тонах. Аргументи – з радянського минулого. Про борг перед батьківщиною. Про захист рідної землі. Про священий обов’язок…

Шановні, у Сталіна в 1941-му «прокатило» апелювати до радянських людей лексемами періоду війни з Наполеоном. Це про «брати і сестри», про «Вітчизняну війну» - пряма алюзія на 1812 рік.

У 2024 році використовувати сталінські наративи, пояснюючи українським чоловікам, чому вони мають віддати державі свій єдиний важливий ресурс – життя – пусте діло.

Українці 2 роки - в мишоловці. З одного боку - орки. З іншого – закриті кордони. Усередині країни – облави на вулицях.

Проблема держави налице –дефіцит людей з мотиваціє захищати Україну. Але чому 10 років триває війна і що захищати українцям зараз?

Гадаю, що не відкрию Америки, і те ж саме розуміють мільйони не дурніших за мене.

Зараз на планеті 8 мільярдів людей. За прогнозом в 2036-му землян стане 9 мільярдів. У 2058-му – 10-ть. Отже, хто матиме ресурс для того, щоб годувати жителів Землі – буде в шоколаді.

У 2021-му році, останньому перед великим вторгненням, Росія мала валовий збір зерна в розмірі 121 млн. тонн. Україна (без Криму, Луганську та Донецьку) – 105 млн. тонн. Маючи при цьому територію в 40 разів менше, ніж РФ.

Не варто слухати псевдоісторичні побрехеньки Путіна про єдиний народ, листи Богдана Хмельницького та утиски російськомовних. Путіну потрібні українські АЕС, українські порти і – українська земля. Сукупно це дасть можливість контролювати близько чверті світового ринку продовольства. Годувати світ і – шантажувати світ, в типово путінському стилі.

Але чи належить українська земля народу України? Риторичне питання, особливо в зв’язку з початком другого етапу земельної реформи. З 1 січня 2024 року в Україні юрособи мають можливість купити до 10 тисяч гектарів землі. Як не дивно, але жоден у українських політиків не запропонував відтермінувати другий етап цієї реформи. Хоча б до завершення війни. Бо за нинішніх умов купувати землю можуть лише іноземці.

Ймовірність того, що густі українські чорноземи швидко перейдуть у власність транснаціональних корпорацій – висока. Отже, українські Івани та Василі мають боротися за те, щоб Путін не відібрав українські чорноземи у транснаціональних корпорацій? Якось не зовсім романтично, чи не так?

Ще важливий аспект. В Україні «гребуть» до війська переважно тих, кому 30 років держава була не матір’ю, а мачухою.

Держава опікувалася суддєю Черкаського Апеляційного суду, який 2023 року мав можливість купити авто за майже 4 млн. грн. Мером обласного центру, який має 10 автівок та нерухомість із землею – неміряно. Опікувалася прокурорами, есбеушиками, вищою ланкою держслужбовців, які мали від держави високі зарплати, соціальні гарантії та матимуть високу пенсію. Для них вона – матір рідна.

А мачухою держава була для мільйонів людей, які мали від держави лише гембель, заробляючи умовні 15-30 тисяч на місяць. Без гарантій, пільг і преференцій.
Чому в Україні звичайні роботяги, які, крім квартир на 40 «квадратів» та старенького «Москвича», не мають за душею більше нічого, повинні захищати статки судді, мера, голови ОВА, депутатів різних рівнів, працівників силових структур та – іноземних латифундистів?

Тішити себе заспокійливою мантрою, що до зброї мають стати сотні тисяч українських силовиків та пенсіонерів-правоохоронців, що складали присягу, вміють користуватися зброєю та є високо вмотивованими – нереалістичні. Не стануть. Не для того непосильною працею наживали те, що мають…

Що робити? Як на мене, вихід є. Слід негайно «переграти» другий етап земельної реформи в Україні. Учасникам АТО за часів Порошенка виділяли по 10 соток землі. А зараз в Україні всім ветеранам війни, учасникам бойових дій виділяти по 10-20 гектарів (взято зі стелі, цифра може бути іншою). Але ідея проста: кожен захисник України автоматично перетворюється на представника середнього класу. У разі смерті його землю успадковують члени родини.

Таким чином кожен військовий справді боронитиме СВОЮ землю. Яку згодом може віддати в оренду кому завгодно. Хоч Агроміно, хоч Кернелу. тільки земля України реально належатиме українському народу. Відповідно до статті 13 Конституції. І ЗСУ не матимуть проблем з комплектацією вмотивованих людей.
До речі, гарний тест для влади України на предмет того, чи вони – українська влада.

Олександр Арабач
15.02.2024 17:20
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter