...Зустрічався з другом фейсбучним. З тих, з ким мало - в реалі, і більше відстежуєш, чим дихає, - по соцмережах. Бізнесмен, волонтер, живе на Сході в потужному промисловому центрі.

- Як у вас в місті з корупцією? - запитує він.

Не те, щоб знавець по темі. Але сказав, що за корупцію в нашому місті хвилюватися немає підстав. Вона - скрєпа ділового життя пассіонарних людей.

Бізнес переплетений з криміналом. Їхні представники посідають чильне місце в радах різних рівнів. Усі об'єднані навколо розпилу бюджету. Пропорційно від ступеня власного впливу.

Правоохоронна система все відстежує, майже все знає. І стабільно має з цього знання свій відсоток.

Що кожен новий мер творчо розвиває здобутки попередників. Що мета всіх, хто йде у владу, - особисте збагачення. Виключень не бачив.

Що більшість спокійно ставиться до корумпованості верхівки, бо як це - стояти біля колодязя - і не напитися?

- Ну, в нас своя специфіка. Але в цілому - все так само, - каже співрозмовник. - Непокоїть мене ось що: війна завершується. Путін не переможе. Але й ми всього не відвоюємо. І років так через 8-10 вони знов сюди полізуть. Це в них тепер нова ідея-фікс: як то якась там Україна не підкорилася? І якщо ми нічого не зробимо з корупцією, на всіх рівнях, - вони нас завоюють...А сам я просто бачу, як у нас вже всі всілися на низькому старті - чекають західні гроші на відновлення, щоб взяти участь в освоєнні...

Хіба можна подолати корупцію, кажу. Особливо в країні, де 70 років всі були однаково бідні? Особливо в такій багатій країні, як наша, яку 32 роки після розпаду СРСР грабують, і яку ще століттями можна розтягувати по коморах та віллах?

- Тоді військова диктатура? Залужний? Як зі Слугами чи з Порохом підготуватися до наступної війни?

...І от вчора реально замислився: а як Україні встояти в другій "Пунічній" війні з Росією, якщо все в нас залишиться так, як було в останні роки? Як було і є в Черкасах, Харкові, Одесі, Дніпрі?

Військова диктатура - шлях в нікуди. Безвідносно до прізвища диктатора. Хитку, неочевидну, шкутильгаючу українську демократію слід підживлювати добривами і - не дихати на неї, щоб не наврочити.

Якщо суспільний ідеал - заможнє життя, а способи досягнення мрії моральному осуду - не піддаються, а законом - не переслідуються, корупція непереможна.

Перед звабливістю золотого тільця встоїть один з тисячі. І того своя ж родина назве лохом.

Моя віра - трішки ірраціонального порядку, але з нотками суворого реалізму. Жорсткий дерибан власності в Україні після 1991 року став можливим не в останню чергу через інфантильність пострадянських українців. Окрім того, всі підприємства, майно та інше дісталися Україні без бою. Просто так. Результат мирного розвалу імперії. А те, що дістається дарма, ціниться невисоко.

Сьогодні ж вага всього, що має Україна, окроплена кров’ю сотень тисяч людей. Ранами і жахливими травмами мільйонів. І суспільство сьогодні стало значно більш зрілим, грамотним, здатним до самоорганізації та опору.

Громадянське суспільство в Україні сьогодні потенційно здатне створити пекельне життя будь-якому корупціонеру.

Збудував серед війни туркомплекс на гроші сумнівного походження? Давай, до побачення! Був затриманий під час одержання хабара – ти вільний, чоловіче! Від займаної посади…

Громадська реакція на будь-який скандал має призводити до автоматичного подання винуватця скандалу у відставку. Якщо його раніше не взяли за барки правоохоронці.

Кількасот тисяч людей, що повернуться з війни додому, мільйони волонтерів – основа для громадського руху тотальної нетерпимості до крадіїв.

В іншому випадку ціна суспільної толерантності до злодіїв – існування України. Країни, навколо якої в 21-м столітті, тупотітимуть не лише орки зі сходу. Бо - клімат, чорноземи, природа, корисні копалини. Бо на перетині торгівельних шляхів.

Нам важливо зберегти Україну для себе. І в таки спосіб – зберегти для світу.

Орки знов прийдуть до нас, оскаженіло скандуючи «Карфаген має бути зруйнований!». І в нас має на той час з’явитися безліч аргументів, щоб відповісти їм «фіг вам».

Віктор Борисов