Інвестиційна діяльність банків та шляхи її удосконалення
Пишна Ольга Тарасівна
Науковий керівник: к.е.н., доц. Соловйова В. В.
Черкаський інститут банківської справи УБС НБУ
Актуальність теми. Інвестиційна діяльність банків тісно пов'язана з безпосередньо банківською діяльністю. Міжнародна практика регулювання інвестиційних банківських операцій виробила два основних підходи: поділ банків на інвестиційні та комерційні (набуло поширення в світі після Великої депресії 1929); об'єднання банківських та інвестиційних операцій в комерційних банках.
Світовий досвід свідчить, що інвестиційний банк у своїх найбільш загальних рисах схожий з комерційним банком, оскільки обидва види банків є сполучною ланкою між кінцевими інвесторами і кінцевими позичальниками фінансових ресурсів.
Постановка проблеми. В сучасних умовах успішна побудова кредитною організацією інвестиційно-банківського бізнесу можливе за наявності першокласної досвідченої команди топ-менеджерів; побудові ефективної моделі взаємодії з корпоративним бізнесом; значних інвестицій; створення сильної інвестиційно-банківської культури. Але найголовніша проблема – це наявність чітко визначеної стратегії розвитку інвестиційно банківського напрямку, яка повинна відповідати загальній стратегії банку.
Виклад основного матеріалу. Виділяється два можливі способи побудови інвестиційно-банківського бізнесу: придбання існуючого гравця і органічний розвиток (на базі існуючого бізнесу). Позитивні сторони першого способу: швидке завоювання частки ринку, набуття навичок і репутації, можливість швидкої пропозиції нових продуктів корпоративним клієнтам. До недоліків можна віднести складність інтеграції бізнесу та вилучення синергії, важка сумісність корпоративних культур і ризик втрати ключових співробітників. Органічний розвиток бізнесу має нижчі витрати на створення бізнесу, сфокусований розвиток цільових продуктів, максимальне використання переваг власного бізнесу. Більш повільне завоювання частки ринку, складність створення інвестиційно-банківської культури - недоліки даного способу.
Кожен банк повинен самостійно вибирати найбільш прийнятний для нього варіант, виходячи зі своїх можливостей і цілей.
Варто зупинитися на другому варіанті, коли інвестиційно-банківський підрозділ будується в рамках діючої кредитної організації шляхом виділення корпоративного та інвестиційного блоків. Це пов'язано з тим, що інвестиційно-банківські послуги є, з одного боку, вельми привабливими для банку, а з іншого - високоризиковими. Як комплексні та індивідуалізовані послуги, вони вимагають участі в процесі їх реалізації безлічі банківських відділів і служб. Банк, що включає такі послуги в свій асортимент, повинен мати відповідну організаційну структуру, здатну найбільш ефективно задовольняти потреби клієнтів і мінімізувати ризики інвестиційної діяльності.
З урахуванням відсутності будь-яких жорстких вимог з боку регуляторів ринку, структура інвестиційного блоку може вибудовуватися кожним інститутом індивідуально відповідно до реалізованої в бізнес-процесі логікою.
Перспективи інвестиційно-банківської діяльності досить великі, а отже, присутність банків на інвестиційному ринку буде рости. Пропонується виділити в структурі великого універсального банку інвестиційний блок (рис. 1), склад і функції якого адаптовані до діяльності на інвестиційному ринку і надання індивідуалізованих послуг.
Рис. 1. Пропонований варіант організаційної структури інвестиційного блоку
В організаційній структурі інвестиційного блоку виділяються Front-Office, Middle-Office і Back-Office.
Front-Office – підрозділи, які безпосередньо працюють з клієнтами; підрозділи, що підтримують постійний зв'язок з інвесторами; підрозділи, що укладають угоди з цінними паперами як за дорученням клієнтів, так і за рахунок власних коштів тощо.
Middle-Office – підрозділи, що забезпечують банк і клієнтів структурними підрозділами, продуктами та аналітичними матеріалами тощо.
Back-Office – підрозділи, що займаються адміністративною підтримкою клієнтів банку; здійснюють контроль і управління специфічними ризиками, притаманними професійній діяльності на фінансовому ринку тощо.
Висновки. Таким чином, для України найбільш прийнятним є варіант створення інвестиційно-банківського напрямку на базі існуючого комерційного банку. На користь цього твердження говорить той факт, що інвестиційна діяльність банку неможлива без наявності добре організованої та розвиненої роботи по інших напрямках. Саме інші види діяльності банку здатні створити основу для розвитку в рамках цієї кредитної організації інвестиційно-банківської діяльності, але для цього необхідно розробити відповідну організаційну структуру інвестиційно-банківського підрозділу і дати практичні рекомендації щодо її впровадження та реалізації. Розглянута вище бізнес-модель є універсальною, але вона може змінюватись в досить широких межах залежно від цілей і умов діяльності конкретного банку. На практиці модель організаційної побудови кожного конкретного банку - це унікальне (за рідкісним винятком) поєднання названих вище форм підрозділів, залежне як від реальних умов їх функціонування, так і від багатьох інших обставин. Так, банки різняться між собою за розміром, рівнем спеціалізації, структури пасивів і багатьма іншими характеристиками. Тому неможливо створити ідеальну банківську структуру, максимально задовольняє всім можливим вимогам. У певному сенсі організаційна структура банку завжди компромісна.
Список використаних джерел:
1. Власенко Н.М. Кредитно-інвестиційна діяльність банків: сутність та значення для економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vestnikdnu.com.ua/archive/201374/53-58.htm
2. Доугов О.О. Проблеми та перспективи створення інвестиційних банків в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua/jspui
3. Лабунець А. Інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів / А. Лабунець // Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праці. – 2011. - №4. – с. 246-253.
4. Портал про інвестиції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusconsalting.ru.
Науковий керівник: к.е.н., доц. Соловйова В. В.
Черкаський інститут банківської справи УБС НБУ
Актуальність теми. Інвестиційна діяльність банків тісно пов'язана з безпосередньо банківською діяльністю. Міжнародна практика регулювання інвестиційних банківських операцій виробила два основних підходи: поділ банків на інвестиційні та комерційні (набуло поширення в світі після Великої депресії 1929); об'єднання банківських та інвестиційних операцій в комерційних банках.
Світовий досвід свідчить, що інвестиційний банк у своїх найбільш загальних рисах схожий з комерційним банком, оскільки обидва види банків є сполучною ланкою між кінцевими інвесторами і кінцевими позичальниками фінансових ресурсів.
Постановка проблеми. В сучасних умовах успішна побудова кредитною організацією інвестиційно-банківського бізнесу можливе за наявності першокласної досвідченої команди топ-менеджерів; побудові ефективної моделі взаємодії з корпоративним бізнесом; значних інвестицій; створення сильної інвестиційно-банківської культури. Але найголовніша проблема – це наявність чітко визначеної стратегії розвитку інвестиційно банківського напрямку, яка повинна відповідати загальній стратегії банку.
Виклад основного матеріалу. Виділяється два можливі способи побудови інвестиційно-банківського бізнесу: придбання існуючого гравця і органічний розвиток (на базі існуючого бізнесу). Позитивні сторони першого способу: швидке завоювання частки ринку, набуття навичок і репутації, можливість швидкої пропозиції нових продуктів корпоративним клієнтам. До недоліків можна віднести складність інтеграції бізнесу та вилучення синергії, важка сумісність корпоративних культур і ризик втрати ключових співробітників. Органічний розвиток бізнесу має нижчі витрати на створення бізнесу, сфокусований розвиток цільових продуктів, максимальне використання переваг власного бізнесу. Більш повільне завоювання частки ринку, складність створення інвестиційно-банківської культури - недоліки даного способу.
Кожен банк повинен самостійно вибирати найбільш прийнятний для нього варіант, виходячи зі своїх можливостей і цілей.
Варто зупинитися на другому варіанті, коли інвестиційно-банківський підрозділ будується в рамках діючої кредитної організації шляхом виділення корпоративного та інвестиційного блоків. Це пов'язано з тим, що інвестиційно-банківські послуги є, з одного боку, вельми привабливими для банку, а з іншого - високоризиковими. Як комплексні та індивідуалізовані послуги, вони вимагають участі в процесі їх реалізації безлічі банківських відділів і служб. Банк, що включає такі послуги в свій асортимент, повинен мати відповідну організаційну структуру, здатну найбільш ефективно задовольняти потреби клієнтів і мінімізувати ризики інвестиційної діяльності.
З урахуванням відсутності будь-яких жорстких вимог з боку регуляторів ринку, структура інвестиційного блоку може вибудовуватися кожним інститутом індивідуально відповідно до реалізованої в бізнес-процесі логікою.
Перспективи інвестиційно-банківської діяльності досить великі, а отже, присутність банків на інвестиційному ринку буде рости. Пропонується виділити в структурі великого універсального банку інвестиційний блок (рис. 1), склад і функції якого адаптовані до діяльності на інвестиційному ринку і надання індивідуалізованих послуг.
Рис. 1. Пропонований варіант організаційної структури інвестиційного блоку
В організаційній структурі інвестиційного блоку виділяються Front-Office, Middle-Office і Back-Office.
Front-Office – підрозділи, які безпосередньо працюють з клієнтами; підрозділи, що підтримують постійний зв'язок з інвесторами; підрозділи, що укладають угоди з цінними паперами як за дорученням клієнтів, так і за рахунок власних коштів тощо.
Middle-Office – підрозділи, що забезпечують банк і клієнтів структурними підрозділами, продуктами та аналітичними матеріалами тощо.
Back-Office – підрозділи, що займаються адміністративною підтримкою клієнтів банку; здійснюють контроль і управління специфічними ризиками, притаманними професійній діяльності на фінансовому ринку тощо.
Висновки. Таким чином, для України найбільш прийнятним є варіант створення інвестиційно-банківського напрямку на базі існуючого комерційного банку. На користь цього твердження говорить той факт, що інвестиційна діяльність банку неможлива без наявності добре організованої та розвиненої роботи по інших напрямках. Саме інші види діяльності банку здатні створити основу для розвитку в рамках цієї кредитної організації інвестиційно-банківської діяльності, але для цього необхідно розробити відповідну організаційну структуру інвестиційно-банківського підрозділу і дати практичні рекомендації щодо її впровадження та реалізації. Розглянута вище бізнес-модель є універсальною, але вона може змінюватись в досить широких межах залежно від цілей і умов діяльності конкретного банку. На практиці модель організаційної побудови кожного конкретного банку - це унікальне (за рідкісним винятком) поєднання названих вище форм підрозділів, залежне як від реальних умов їх функціонування, так і від багатьох інших обставин. Так, банки різняться між собою за розміром, рівнем спеціалізації, структури пасивів і багатьма іншими характеристиками. Тому неможливо створити ідеальну банківську структуру, максимально задовольняє всім можливим вимогам. У певному сенсі організаційна структура банку завжди компромісна.
Список використаних джерел:
1. Власенко Н.М. Кредитно-інвестиційна діяльність банків: сутність та значення для економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vestnikdnu.com.ua/archive/201374/53-58.htm
2. Доугов О.О. Проблеми та перспективи створення інвестиційних банків в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua/jspui
3. Лабунець А. Інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів / А. Лабунець // Дослідження міжнародної економіки: Збірник наукових праці. – 2011. - №4. – с. 246-253.
4. Портал про інвестиції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusconsalting.ru.
19.10.2015 17:01
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter