Щойно у Верховній Раді шостий Президент України Володимир Зеленський озвучив найбільш сильну й найбільш конфронтаційну інавгураційну промову в історії України.

Промова прозвучала у вороже налаштованій до Зеленського парламентській залі. Напевне, крім дружини та батьків (і нейтрально налаштованих зарубіжних гостей), у Зеленського там більше не було союзників.

Чотири колишні Президенти (Кравчук, Кучма, Ющенко й Порошенко) своєму колезі точно заздрили: так «безбашенно» говорити з політичною елітою України ніхто з них собі не дозволяв.

Основні тези інавгураційної промови (по пам’яті):

- розпуск цього складу Верховної Ради;

- пропозиція до нардепів в наступні два місяці ухвалити закон про зняття депутатської недоторканності, новий Виборчий кодекс та низку інших «потрібних країні документів»;

- пропозиція членам Уряду взяти ручку та папір й написати заяву про відставку;

- пропозиція ВРУ звільнити всіх очільників силових відомств;

- заклик до українців, що проживають за кордоном, повертатися в Україну й допомогти їй своїми знаннями та ментальністю…

Президент Зеленський запропонував чиновникам не чіпляти на стіни кабінетів його фото, а краще – повісити фотографії дітей, і перед тим, як підписувати будь-які документи, дивитися спочатку дітям в очі.

Пообіцяв народу України зробити все, щоб в наступні 5 років «народ не плакав», оскільки до цього робив все, щоб люди сміялися.

Пообіцяв піти на все (без роздумів – на відставку з президентської посади), щоб в Україні припинилася війна та запанував мир.

Не обійшлося без фірмових українських «приколів». Перед тим, як увійти до Верховної Ради, Зеленський, побачивши в натовпі колегу Кошового, підстрибнув та поцілував його в чоло (очевидно, що на спір, як у серіалі «Слуга народу»). Посперечався під час інавгураційної промови з Олегом Ляшко. Радикал був не задоволений тим, що Зеленський кілька разів переходив на російську мову.

І як же без фатальних символів? Президентське посвідчення Зеленського, вручене йому головою Центрвиборчкому, й покладене ним після цього на подушечку, яку тримав вартовий, впало з подушечки на підлогу, коли солдат відійшов від трибуни і виконав поворот…

Отже, якщо говорити про церемонію інавгурації (і лише про неї), то Володимир Зеленський вдало зіграв роль політичного лідера «з яйцями». Запинався, іноді хвилювався, але в цілому був «на позитиві». Чим вигідно вирізнявся від пихатих попередників.

Тепер слід діяти у відповідності до образу. Без союзників, з віртуальною поки що партією «Слуга народу» та потужними ворогами: політичним істеблішментом, який він щойно «помножив на нуль» в інавгураційній промові. І – із зовнішнім ворогом на східних кордонах.

- Було весело, - підсумував церемонію інавгурації спікер Парубій.

Давня східна мудрість: не дай Боже жити в епоху змін. Україна сьогодні відкрила в цій епосі черговий розділ…

Сергій Цюрюпа