Просте питання поставити не завадить: навіщо так «багато букофф» написав про бусифікацію і поневіряння на ВЛК? Звісно, зовсім не для того, щоб вразити працівників центрів комплектації. Більшість з них здатні написати значно цікавіші матеріали по темі, спираючись на власний досвід.

Упевнений, читачі повинні відчути атмосферу, пропустити через себе те, що щодня відбувається в усіх містах України й напряму торкається сотні тисяч родин.
Мій випадок майже «яловий»: не побили, не пропонували «всі порішати», не кинули «на підвал» - до носіїв СНІДу, туберкульозу і гепатиту.

Але, оглядаючи одну тільки одну історію (читати Стримана "чарівність" бусифікації в Черкасах (частина перша) та Стримана "чарівність" бусифікації в Черкасах: проходження ВЛК (частина друга)) починаємо загинати пальці:

1) викрадення людини просто неба;

2) ненадання медичної допомоги людині, шо перебувала в стадії гіпертонічного кризу;

3) затримання громадянина України військовослужбовцями, яким Конституція України прямо забороняє вчиняти дії з обмеження прав цивільних;

4) спроби фальсифікації документів, коли мене намагалися переконати поставити підпис під документами, що затримання проводили працівники поліції, а медкомісію я проходжу добровільно;

5) незаконне позбавлення волі в непристосованому для нормального перебування приміщенні ТЦК;

6) примус до перебування в умовах антисанітарії, обмеження доступу до вбиральні для кількох десятків людей у нічний час, що взагалі прирівнюється до катування;

7) і окремо: страви, даруйте на слові, якими годують бранців ТЦК в Черкасах – людям давати не можна категорично…

Умови, що створюються для проходження ВЛК чоловікам від 25-ти до 60-ти – це знущання над людьми, які змушені виконувати абсурдні вимоги.

Щоденне вуличне насильство підштовхує мільйони українських чоловіків, які «уникають зустрічей з групами оповіщення», до логічної пастки. Описати її можна приблизно так: а за що ми маємо воювати? Земля, надра, підприємства в Україні належать не нам, українському народу, а вузькому прошарку еліти – економічної та політичної. Вона, еліта, насильно змушує мене захищати своє майно. Сама ж не воює…

…Так, уявити зараз щось на кшталт повторення битви при Альме біля Балаклави під час Кримської війни, коли в одній кавалерійській атаці загинув квіт британської еліти - неможливо. Діти Ахметова, Ющенка, Порошенка, Турчинова не сядуть на броню «Бредлі» та «Абрамсів». Донька Тимошенко не працюватиме у військовому госпіталі сестрою милосердя…

І що з того, думають звичайні люди , що замість Ахметова вітчизняну енергетику забере якийсь Дерипаска? А українську металургію у Пінчука умикне Ротенберг? Мій вишневий садочок коло хати все одно залишиться зі мною…

Швидше за все - не залишиться. Бо ірраціональна ненависть до нас з боку феесбешних московських дідів свідчить, що там ухвалено раціональне рішення. Україна залишиться без українців. Нам, разом з литовцями, латишами, естонцями, молдаванами випишуть безкоштовні путівки до Сибіру. А насолоджуватися м’яким українським кліматом, густими чорноземами та теплими морями будуть костромські та рязанські ваньки з маньками.

…За таких умов простягнута до цивільного населення на минулому тижні долоня черкаського ТЦК – давайте співпрацювати й розмовляти – благо небесне. Іншого варіанту, щоб вижити – немає.

Тільки «бєспрєдєлу- ша!». Замість розпилення газових балончиків та вуличних облав – стриманий, ввічливий діалог. Повага до прав і свобод людей.

Безперервна робота над створенням умов для справедливої мобілізації. Грамотних комунікаторів повно, суспільний запит на справедливість – величезний. Давайте розмовляти.

Віктор Борисов