11 червня за ініціативи Генерального прокурора Ірини Венедиктової заслухано звіт щодо стану розслідування убивства журналіста Вадима Комарова, інформує на фб керівник НСЖУ Сергій Томіленко.

Повністю матеріал Томіленка можна прочитати тут. Найважливіше:

- на сьогодні не встановлено ні підозрюваного, ні замовника убивства Комарова (напад на Комарова стався зранку 4 травня 2019 року; 20 червня він помер, не приходячи до тями);

- керівник Черкаської прокуратури Олександр Воронін розповів, що кримінальне провадження по вбивству Комарова особисто заслуховувалося ним 6 разів. Проведено понад 1700 допитів, проведено 25 експертиз (зокрема, судово-медичні, молекулярні, комплексні тощо), проведено понад 200 негласних слідчо-розшукових дій. У день злочину було встановлено рух самого потерпілого. Відпрацювали понад 1000 телефонних дзвінків;

- на думку Вороніна, основна причина, що не дає результатів–позиція потерпілих, родичів Комарова. «Коли ми вже через декілька днів прийшли з ухвалою суду на обшук», - розповів керівник обласної прокуратури, - виявилося, що всі матеріали і робочі записи пана Комарова в комп’ютері були знищені. Знайти матеріали, з якими б працював журналіст у переддень нападу, не вдалося. У вилученій техніці знайшли більше 42 тисяч файлів, але це здебільшого особисті файли;

- після нападу на Комарова було вилучено по ходу його маршруту 44 відеозаписи камер спостереження, на 17-ти з яких, ймовірно, був зафіксований злочинець. Особа, що йшла за Комаровим, палила цигарки, тож були вилучені недопалки по маршруту для визначення генетичних ознак. Був складений фотопортрет ймовірного злочинця та психологічний портрет злочинця, проведено 25 експертиз…

Аналіз мобільних з’єднань по маршруту журналіста і можливого злочинця дав змогу виділити з’єднання, які діяли на території правопорушення саме в той день та не діяли в інші дні. Всі абоненти було встановлено, а це більше сотні абонентів. Серед цієї маси було виділено 33 особи чоловічої статі, що підпадали під опис імовірних злочинців. У вказаних осіб було відібрано біологічні зразки, але результатів це не дало…

З приводу учорашньої зустрічі в Офісі Генпрокурора вважаю за необхідне повторити: «розслідування вбивства ЖУРНАЛІСТА Вадима Комарова» не може бути. Бо такої особи на світі не існувало. Був «діяч інформаційної сфери», який багато років працював у Черкасах під «дахом» правоохоронних органів. В останні роки життя він був каналом «зливу» оперативної інформації, яку «куратори» з якихось причин не могли легалізувати іншим шляхом.

Розслідування вбивства людини не повинно ґрунтуватися на створенні міфу, який не має відношення до реальності.

Бо говорити слід не про «вбивство журналіста», а насильницьку смерть працівника інформаційної сфери, який працював під «дахом» людей у погонах. Це важливе зміщення акцентів…

Моя аргументи можна ще раз прочитати в матеріалі, написаному буквально гарячим слідом ще в червні 2019-го(читати тут).

Версія ж того, що призвело до нападу на Комарова, така: причина – ось цей допис, розміщений на фб-сторінці Вадима 1 травня 2019 року, за три доби до фатального нападу на нього. Тема: ситуація в Черкаській виправній колонії №62 (зараз ця колонія розформована).

Допис – класичний інформаційний «злив»: тут і постачання на «зону» горілки та наркотиків, згадування в зневажливому контексті кримінальних авторитетів та «кума», оприлюднення фактів про тіньове життя колонії.

Оприлюднення таких вибухових фактів об’єктивно небезпечне як для керівників установи, так і для багатьох засуджених. Напевне, фігуранти мали підстави боятися продовження теми, і хтось пішов на крайні заходи…

Швидше за все, пост Комарова про колонію в Хуторах – інформвикид, елемент оперативної гри інформаційних партнерів автора, які прагнули контролювати процеси в колонії. Вадим не оцінив ризиків. Через три доби сталося непоправне…

І ще один важливий момент. Закиди представників прокуратури в бік родини Комарова, які ніби видалили робочі матеріали Вадима з комп’ютера, звучать неправдоподібно.

Родина Комарова і близькі до нього люди не були в курсі його справ. Замаху на життя Комаров не чекав. Після нападу перебував у комі і зв’язку із зовнішнім світом не мав. Отже, ні про що попросити рідних фізично не міг…

Якщо якісь робочі матеріали в нього й були, то видалити їх могли лише «інформаційні партнери» Комарова. Бо ці матеріали обов’язково виводили б слідство безпосередньо на них…

Висновок такий: ключ до обставин вбивства лежить у «сейфі» тих, хто в травні 2019 року проводив оперативні ігри для отримання контролю над виправною колонією в Хуторах. Якої в червні 2021 року вже немає.

Розслідування вбивства Вадима Комарова – безнадійний «висяк», якщо продовжувати шукати вбивць «журналіста». У цьому випадку "кураторам" Комарова справді вигідно називати його саме так. Щоб самим залишитися в тіні...

Віктор Борисов