Вечір 14 квітня в Че, що ніжна лірична пісня. Вже тепло, але до спеки далеко. Блакитне небо. Квітучі дерева, гоготіння мартинів, що баражують над містом. Кошу траву: в квітні вона якраз починає швидко рости. Не вся, острівцями.

Сирену повітряної тривоги не чув. Газонокосарку сиренам не «перекричати».

…Черги з кулеметів мобільних груп застукотіли зовсім поруч. Вибух у районі Д. Ще вибух, ще…

Про те, що там - лихо, зрозумів одразу: сирени машин рятувальників та карет «Швидкої…» заполонили всю Грушевського. Багато сирен.

Вже за годину відомо: через падіння БпЛА загинув 8-річний хлопчик. Дев’ять людей у лікарні. Пошкоджено 4 багатоповерхівки. По фото з Телеграму очільника ОВА важко не впізнати місце трагедії. Лише в одному районі таке «сусідство» п’ятиповерхових панельних «хрущоб» та обкладених світлокоричневою плиткою дев’ятиповерхівок…

…Уночі близько 2.30 – повітряна тривога. За 10 хвилин – потужний вибух підкидує з ліжка. Побіг на вулицю. Ніхто з сусідів вже не спить…

Ірреально прекрасна картина. Ясне зоряне небо. У різних районах – кулеметні черги. Небо у крапках-тире від кулеметів. З боку Дніпра летить перший шахед. Його не видно. Але «голос» не сплутаєш ні з чим.

Почав рахувати клятих, збився… Страшно. Лізу в льох, звідки чутно вибухи – з боку розташування «інфраструктурних об’єктів» у промці.

Щоб відволіктися, структурую в голові: завтра слід написати, як змінився внутрішній світ порівняно з 2022-м роком. Як хочеться слухати ненав’язливу музику, тільки без слів. Наскільки менше п’ється спиртного, без якого на початку війни – не засинав. Як концентруюсь на повсякденній метушні, щоб відволіктися. Як «тікаю» подумки від чужого горя, бо горя так багато, що психіка не переварює.

…План у голові готовий. Близько сьомої вдається провалитися у сон.

4 людини травмовані після нічного нальоту. Шість будинків пошкоджено, 5 авто згоріли, 4 – понівечені.

Перша думка: ЗСУ – ве бест! Після нічних прольотів над моїм льохом – з переляку боявся побачити інші цифри.

Залишилося сісти й викласти матеріал з голови на комп. І тут, завершуючи формувати стрічку новин, мене вирубило.

…Фото 8-річного Богдана Сергеєва. Учня 2-го класу ЗОШ №25. Грався у дворі, коли на дах дев’ятиповерхівки впав шахед. Годину хлопчика намагалися реанімувати. Ховатимуть завтра…

Коли росіяни полізли в лютому 2022 року, був період, коли прагнув переконати друзів і родичів - там, за порєбріком. Бубонів щось, що їхня агресія – абсурд. Підшуковував аргументи. Гарячковито пояснював своє в месенджерах, соцмережах та на сайті.

Через чотири роки все інакше. Ні, ненавидіти не став. Сильна ненависть з’їдає і тебе теж. Зараз лише гидливість та презирство. Певно, зустрівшись десь з кимось зі 140 мільйонів «руських», в Варшаві, Берліні або Крижополі - розвернуся й піду геть. Без слів.

Олександр Арабач