Увесь учорашній день намагався звести докупи думки після ранкових димових пейзажів Санкт-Петербургу. Так і не зібрався. Написати вкотре, що думаю про народ, на вивченні культури якого зростав? Так писав вже неодноразово.

Написати, що Петербург - місто, яке відкривав мені батько, це місто юності, незабутнього кохання? А що тоді говорити про Київ, Львів, Дніпро, Чернігів, Миколаїв? Міста, що п'ятий рік - відкриті рани на серці кожного, хто ще зберіг серце.

Чи не кожне місце зараз, з яким пов'язана якась зарубка на пам'яті, кровить. Щомісяця, щодня, щохвилини руйнується те, що було колись життям, твоїм і мільйонів інших.

Але доволі про те. Важливий момент, як на мене, стався вчора під час роботи першого дня петербургського економічного форуму. Православний російський олігарх Костянтин Малофеєв презентував три сценарії розвитку Росії в наступні 25 років - до 2050-го.

Йти у фарватері політтехнологічних витребеньок запорєбрікових спеців й піддавати ці сценарії критичному аналізу - не буду. Намагання Дугіна, Малофеєва та інших видати путінську імпровізацію в лютому 2022-го, як невід'ємний елемент далекосяжного стратегічного плану - зрозумілі.

Але то їхня внутрішня справа.

Україні це має бути цікаво зовсім не зі сторони того, що бородаті російські фантазери планують до 2036 року захопити Харків, Одесу й Київ.

Україна має ще відучора вести щоденний діалог зі своїми громадянами та світом відносно того, яким буде українське життя після закінчення війни.
Ми повинні у публічній площині думати над тим, якою буде Україна в 2030-му? У 2037-му? У 2053- му...

На жаль, цими питаннями ніхто не переймається. Ні на науковому, ні навіть на пропагандистському рівні.

Ось лише побіжно щодо тем, які варто розробляти й "обсмоктувати" з усіх сторін:

1. У результаті війни Україна стала суб'єктом європейської політики, перегорнувши сторінку " Україна, як об'єкт". В який спосіб ми будемо розвивати цю суб'єктність? Чи необхідно зараз нам НАТО? Чи не варто припинити нам стукати в важкі дубові двері ЄС?

2. Яким буде наш довгостроковий план з повернення окупованих Росією Криму та Донбасу?

3. За рахунок чого ми будемо відроджувати деокуповані території? Як заохочуватимемо мільйони співвітчизників повертатися з-за кордону?

4. Як далекоглядно розпорядитися своїм найціннішим надбанням останніх років - Збройними Силами України? Як конвертувати в "дзвінку монету" їх бойовий досвід, військову майстерність та технологічні напрацювання?

5. Як в короткостроковій перспективі зменшити в державі рівень корупції й забезпечити незалежність законодавчої, виконавчої та судової гілок влади?

6. Як перетворити Україну на "просунуту" технологічну державу, з мільйонами освічених фахівців?

7. Що слід зробити для радикальної перебудови відносин українського бізнесу з владою? Як спростити правила для перших та скоротити надмірну кількість других?

8. За рахунок чого забезпечити вже в найближчі роки сповільнення демографічної кризи?

І ще десятки інших - як, як, як?

Це необхідно для того, щоб ми припинили звертати увагу на маячню з палаючого Санкт-Петербургу, а почали швидко розбудовувати свій український світ. Ми подорослішали й заслужили на це. З повагою до Брюселю, Вашингтону й Пекіну. Але без будь-якої запопадливості перед ними...

...Ось таке навіяло після вчорашніх згарищ біля Фінської затоки.

Віктор Борисов