Те, що Путін планував зробити з Україною в 2022-му, Трамп зробив з Венесуелою у перші дні 2026-го. Попри те, що росіяни упіймали облизня, а Трамп з Рубіо почуваються суперменами - обидва "дідугани" "вбивають" світ, що жив за правилами.

Дії дідусів тотожні до нудоти. Спочатку конфлікт з сусідом з'являється в голові однієї людини, потім - підхоплюється пропагандою й стає складовою державної політики. І коли твоя країна інформаційно й ментально перегрівається, - починаються бойові дії.

Дарма, що в Україні немає нацистів. Плювати, що Мадуро - геть не "моріарті" злочинного світу й анітрохи не король наркобізнесу. В уявному світі Трампа-Путіна якщо факти суперечать висновкам, - тим гірше для фактів.

У світі до 2022-го уявна Ботсвана мала рівні права з Китаєм, а Колумбія - з США. Трамп, безапеляційно й зверхньо, інформує землян, що за правом супердержави тепер вирішуватиме: який прапор майорітиме над Гренландією, чи є майбутнє в іранських аятол, і хто контролюватиме Панамський канал.

Те, що в Путіна зірвалося в Україні, у Трампа вийшло в Венесуелі. Хоча Венесуела, звісно, не Україна.

Ідея Трампа проста: світ належить сильним. Решті слід розслабитися.

Що далі робитимуть Китай і Росія? Намагатимуться бути схожими на Трампа. Поки що сил бракує, але рух їм задано чіткий.

Звичайно, що для України стратегічно такі Сполучені Штати - не партнер. Партнерство вовка зі словом позбавлене сенсу, якщо слон починає ламати все навкруги.

І може так статися, що, давши відсіч одному бандиту, ми побачимо перед очима кольт іншого. Який вимагатиме корисні копалини, черноземи й навіть чисте повітря. Бо він просто сильніший...

Надзвичайна влада в США й Росії зосереджена в руках небезпечних людей. Сі на їхньому фоні - еталон поміркованості. Поки що.

Слід мати надзвичайно майстерну політичну еліту, щоб втримати державу не лише від агресії росіян, а й від експансії США.

Чи до снаги це нашим теперішнім?

Геннадій Саприкін