Найраніший ранок сьогодні вийшов завдяки колезі Міші Дрижируку.

Познайомилися на матчах черкаського ЛНЗ. Вміння Міші заганяти в глухий кут хитромудрими питаннями на прес-конференціях Луческу, Шовковського, Ротаня etс стало вже легендарним в УПЛ. У вузьких колах футбольних фахівців, звісно.

Міша має дві вищі психологічні освіти. Вільно володіє кількома мовами. Казав, що журналіст, хоча, зізнаюсь, жодного репортажу, радіопрограми, телепередачі чи статті журналіста Дрижирука – в очі не бачив.

Кілька років він переймається боротьбою з незаконними порубками у Сосновому бору. Вихований, дивакуватий, ерудований…

Будемо вважати, що свій перший репортаж «із петлею на шиї» Дрижирук зробив сьогодні, порціями, з 6-ї до 11-ї ранку, після чого- зник «з радарів».

Отже, слово колезі (орфографія дописів з фб-сторінки Михайла Дрижирука збережена, перший допис - близько 6-ї ранку): «Оруел25 або мій 7денний ретрит в черкаському тцк (який досі триває).

30.07.25 я добровільно прийшов в черкаське тцк для оновлення даних. Через півгодини мого представника під конвоєм забрали донизу, а мене без пояснень відправили на 4ий поверх до кімнати 408, де я наразі 'перебуваю' вже 7ий день.

Адвокатів та моїх представників не пускають на прохідній, виклики поліції про незаконне утримання і позбавлення волі реєструються на 102, поліція приїжджає до тцк, але її не пускають на прохідній і вона повертається. Скарги до ДБР, Омбудсмена і військової прокуратури нічого не дали.

Навіть статус журналіста не допомагає.

Але це далеко не все в цьому спектаклі абсурду.

Після залякувань та безуспішних спроб змусити мене проходити тут влк, мене 31.07.25 мене та 8х людей повезли в Святошинське тцк м.Києва, де ми під погрозами та конвоєм за 1хв.на кожного успішно пройшли влк і 'отримали' новий воєннік.

Далі, 2.08.25 з цим пакетом документів 3 тцкмени мене одного везуть до Львівської академії сухопутних військ, де мене 1хв. оглядає терапевт і я вже готовий для отримання форми і 'здачі до частини'. Психологічно це важко ще й тому що кожну ніч під час тривог

Станом на 5.08.25 я та 6 людей ще досі утримуються на Хоменка 19 більше трьох діб, що є грубим порушенням норм права.

Головне те що всіх змушують робити правочини без жодних правових підстав та пояснень, з примусом до підписання документів і катуванням, також 2х людей сьогодні вже фізично били !!! для поїздки до військової частини.

!!! Прошу максимальний репост, і якщо можете заявити на 102, СБУ про злочини проти мене , Дрижирука Михайла Миколайовича, 10.01.1986, та групи осіб в Черкаському Тцк та сп»

Наступний допис об 11.01 : «Оскільки станом 5.08.25, 11:01 жодних дій з боку Черкаського ОМТЦК, слідчо оперативної групи поліції, ДБР та ін.органів влади досі немає, ми анонсуємо голодування в Черкаському ОМТЦК на Хоменка, 19, для заявлення про злочини проти нас, позбавлення волі, катування, підробка документів та ін., у складі:
Дрижирук Михайло
Ернандес Сергій
Немченко Сергій
Ващенко Олександр…

Міша оприлюднив фото зі слідами побиття двох товаришів по біді…




Встиг запитати:

- Як так сталося, що лише тепер, на сьомий день, маєш доступ до телефону?

- Довго пояснювати. Ще 3 дні тому нікого не били…Раніше просто тримали 3 доби і відпускали по штрафу. Тепер підроблюють влк, воєннік, потім возять по частинам і продають людей.

Кілька днів назад, зізнаюсь, з недовірою поставився до ютуб-розмови двох відомих українських експертів, які серйозно обговорювали інформацію про те, що прямо зараз командири відомих, медійно розкручених бойових підрозділів ЗСУ ведуть між собою переговори про поділ сфер впливу, після війни.

Сьогодні ж зрозумів, що вже зараз можна доволі чітко побачити образ України майбутнього.

В Україні поступово оформилася й стала на ноги «культура й естетика ДНР».

Стихійно визрів закритий від очей громадськості паралельний центр влади.

Імена й прізвища співробітників ТЦК відомі лише товаришам та командирам.

Вони отримали право на насильство по всій країні. Зберігаючи повне інкогніто. В бусиках, на території військоматів. Без відеокамер, без адвокатів. Без нагляду сторонніх очей.

Вже не один таксист у Черкасах розповідає, що раніше працівники патрульної служби нерідко ловили водіїв на тих ділянках, де раптово замінили знаки, а водій поїхав «по пам’яті», на рефлексах.

- Тепер, - жартують черкаські таксисти, - вони під знаками не стоять. Ходять в патрулях з військовими. Там геть інші заробітки…

Коли така величезна маса населення з військовим досвідом, що пройшла через фронт, бачила смерть - отримує можливість безконтрольного полювання, приниження, побиття цивільних –легковажно вважати, що після завершення війни, по клацанню пальців, вони перевдягнуться в шортики та футболки й повернуться до мирної праці.

Непокоюся, що виїзди «на підвал», як у Донецьку, у нас лише починаються. При повному потуранні поліції й прокуратури. При тому, що ТЦК регулярно перевіряють самі себе, і – ясна річ – у більшості випадків приходять до висновку, що «унтер-офіцерська удова сама себе висікла».

Розділяй і володарюй, нічого нового. Цивільні, зрозумівши, що мобілізація – це квиток в один кінець і рабство – відбиваються, як можуть. Військові, які вже майже 4-й рік, без ротацій і без надії на них, тягнуть лямку – ненавидять тих, хто біжить від такого рабства.

Навіщо їм мир, коли для «слуг…» є така прибуткова мати рідна – війна?

PS. Не виключаю ймовірності, що Міша Дрижирук може незабаром вийти на зв’язок із заявою, що все йому наснилося, і взагалі висловити щиру вдячність ТЦК за гостинність та науку. ДиНиРизація вільної України набирає обертів…

Віктор Борисов