Скільки «це все» ще триватиме і чи є надія на завершення війни в Україні в 2025 році? Зовсім неоригінальну тему часто обираю для розмов з друзями, колегами та приятелями.

В усіх розмовах беру на себе невдячну роль песиміста, що «каркає». Бо якщо відкинути мільярди гігабайт інформації, в яких кожен з нас плаває щодня, без рятувального кола та маяків, то маємо зараз наступне.

У світі 194 країни. З них дві супердержави (США й Китай) та одна регіональна країна (Росія) озвучили територіальні претензії до сусідів і мають намір та реальні можливості до втілення погроз в життя.

США доби Трампа хоче: Канаду – 51 штатом, Гренландію, бо територія велика, не розвивається, і кому за неї братися, як не найближчому сусіду? Ще є намір взяти під контроль Панамський канал.

Китай хоче шматки Індії, Японії, має претензії до В’єтнаму, Бутану, Сінгапуру, Таіланду та Малайзії. І найближча мета – Тайвань.

Росія хоче забрати собі всі колишні республіки СРСР. Для початку…

Беру найгірший варіант, і, попри численні повідомлення про деменцію та психічні розлади Трампа, попри «достовірні» відомості про смерть «справжнього» Путіна чи про когнітивні розлади психіки російського правителя, - обираю найгірший варіант.

Три найпотужніші держави світу очолюють здорові й цинічні ділки, які, можливо, частково - перебувають у вигаданому ними світі, але – міцно стоять на землі і мають волю та владу для втілення власних марень. Сучасна медицина здатна підтримувати їхні тіла в тонусі щонайменше ще 10 років.

Що робить Трамп?

Тестує Росією та Путіна на предмет домовленостей про розподіл зон впливу. Він розглядає варіант поступового виведення військ з Європи та надання згоди на те, що пострадянський простір – зона інтересів росіян.

Одночасно Трамп намагається як контактувати з керівництвом Китаю, так і тиснути на Китай, щоб не допустити зміцнення його союзницьких відносин з Росією.

Трамп відверто тішиться тим, що домовлятися про перерозподіл світу можна з двома людьми – Сі Цзіньпінем та Путіним. Це совсім не те, що домовлятися про щось всередині США. Психологічно Трамп готовий пожертвувати Україною задля набуття більших вигід в інших частинах світу.

Що робить Путін?

Остаточно переводить свою країну в режим війни, яка не припиняється. Це гарантує йому пожиттєву владу й відсутність критики всередині країни. Прагне захопити якомога більше українських земель перед зупинкою бойових дій. Захоплена територія буде в певних обсягах відбудована для використання її в майбутньому як плацдарм для наступного нападу на Україну. Паралельно опрацьовується можливість нападу на країни Балтії, анексії Грузії та Вірменії, дестабілізації ситуації в Молдові.

Путін та Росія перестали соромитися агресивних бажань та показово кайфують від власного «нєгодяйства».

Що робить Китай?

Неприховано допомагає Росії, байдужий до долі України. Чекає момент, щоб напасти й захопити Тайвань (звісно. без мовчазної згоди на те Трампа агресії не буде).
Росіянам Китай допомагає економічно та мілітарно, мріючи, що вже в найближчі десятиліття величезні території на Далекому Сході й Західному Сибіру безкровно відійдуть йому. Об’єктивно зупинити цей процес неможливо. Повзуча кітаізація необжитої російської території перетворить китайців на більшість, а росіян – на меншість. Далі справа техніки.

Що робити Україні

У царині психології – пройнятися думкою, що ми тепер і на багато років уперед – як Ізраїль. Вибудовувати тісні союзницькі відносини з країнами ЄС. При цьому варто бути в сильній позиції, бо нинішня Україна потрібна Німеччині, Франції, Польщі тощо навіть більше, ніж вони всі – нам.

Поступово повертатися до демократичного шляху розвитку. Реформувати суди, прокуратуру та митницю. Готуватися до війни вже з наступного дня, коли почнеться щось схоже на перемир’я. При цьому готуватися до високотехнологічної війни. Спробувати стрімко перетворитися на одного зі світових лідерів.

Інвестувати в освіту, науку та оборонку. І ще - ве вішати носа.

Десь так.

Сергій Цюрюпа