…15 травня Зеленський заявив, що чекатиме на прямі переговори з Путіним у Стамбулі. Повторив, що наполягає на 30-денному припиненні вогню. Спираючись на підтримку лідерів ЄС та поблажливо-підбадьорюючий тон Трампа, схоже, що президент України сподівається на прогрес у прямих переговорах з російським лідером. Який поки не повідомив, чи приїде він до Туреччини.

Чи є надія на те, що війна припиниться?

…Зізнаюсь, що 2021 року, придбавши хрестоматійну книжку Збігнева Бжезинського «Велика шахівниця», замість уважно її прочитати, швидесенько «проковтнув», поставивши в голові «пташечку»– прочитано. Перечитав її на вихідних. Так от: Бжезинський у 2021-му, то зовсім не те, що Бжезинський навесні 2025-го. Бо враження таке, що за 30 років до нападу Росії на Україну він передбачив усе з приголомшливою точністю.

Аксакал американської політики в середині 90-х років минулого століття, по свіжих слідах розпаду СРСР, відкрито написав про мету США (всепоглинаюче домінування на всіх континентах) й спрогнозував, як діятимуть Росія та Китай в найближчі десятиліття.

«Велика шахівниця», судячи з дій Росії – одна з тих нечисленних книжок, які прочитав Путін. Не виключено, що не раз прочитав. І цю книжку точно не читали ні Зеленський, ні Єрмак.

Бо інакше вони б не плекали ілюзій перед Стамбулом, не давали надію там, де її поки що не проглядається.

Путін сказав, що для встановлення тривалого та «справедливого» миру слід усунути першопричини конфлікту. Ці першопричини не піддаються кодифікації – денацифікацію, демілітаризацію, відмову від вступу в НАТО та нейтралітет.

Але насправді у Путіна лише дві мети: збереження влади в своїй країні та повна окупація України, яка супроводжуватиметься ліквідацією мільйонів нелояльних до нього та повною асиміляції решти населення.

Підкорення України для Путіна означатиме, що Росія – то не лише спадкоємець Золотої орди, а й нащадок Русі. Без України Росія – регіональна країна. З Україною – імперія.

Тому поки Росія має гроші завдяки продажу енергоносіїв - війна триватиме. Поки США і НАТО допомагатимуть в тій мірі, щоб Україна лише не програла – війна триватиме.
Як сформулював Бжезинський: хто володіє Східною Європою - володіє Серцем Землі, хто володіє Серцем Землі - володіє Євразією. Той, що володіє Євразією – володіє Світом. Путін мріє про Серце землі, щоб стати на один рівень з США й Китаєм.

В 1994-95 роках спочатку США, а потім і провідні європейські країни зробили ставку на підтримку молодої української демократії. Даючи собі раду, що історично - це зона домінування Росії. Що незалежність України – це постійний фантомний біль для російської еліти, вчорашніх компартійних функціонерів та кадебістів.

Росія на той момент була слабкою та стежила за «американізацією» України зі скреготінням зубовним. З 5-ти президентів України (після Леоніда Кравчука) четверо були відверто або помірно проросійськими(крім Віктора Ющенка). Але кожен з часом, навіть Віктор Янукович, перетворювався на прозахідного та проукраїнського діяча.

Майже всі кризи в Україні, починаючи ще з 1992 року, розв’язувалися не на користь Росії, всупереч думці Росії. І в 2014-му, після втечі Януковича, Росія почала цілеспрямовану кампанію з окупації України.

Бжезинський писав, що Росія на початок 90-х мала три шляхи розвитку:

1) стратегічне партнерство з США (хто пам’ятає, то на порозі нульових навіть велися розмови про членство Росії в НАТО);

2) економічна інтеграція з колишніми радянськими республіками з домінуванням Москви;

3) створення євразійської антиамериканської коаліції для витіснення США з євразійського континенту.

Росія Путіна з 2008 року діє відповідно до варіанту 3. І членів антиамериканської коаліції ми мали сумнівне задоволення кілька днів назад бачити на параді в Москві: Китай, Росія, Північна Корея, пострадянські республіки - сателіти Путіна. Квіт авторитаризму.

З точки зору наших шановних американських та європейських партнерів Україна – буферна територія між антиамериканською коаліцією та демократичним світом. Завдання України – брати на себе головний удар та знесилювати агресора. Шляхом сотень тисяч жертв, втрати територій, руйнації міст та сіл, непоправній шкоді економіці й екології…

Україна – сакральна жертва, яку Захід приносить авторитарним країнам. Щиро при цьому співчуваючи Україні, але оптом скуповуючи при цьому українські чорноземи та наклавши лапу на корисні копалини.

Постановка точного діагнозу – це перша умова для ймовірного одужання. Продукування казочок про «завершення війни за тиждень», як у квітні 2022-го, або про каву в Криму, як влітку 2023-го – хибний шлях.

Нам потрібні мільйони дронів, ракети та снаряди. Поки Путін має «нафтові» гроші й такого зручного «партнера по танго», як Трамп, він лізтиме й лізтиме...

Віктор Борисов