9 травня 2025 року в Москві очікують на приїзд лідерів 19 країн. Зокрема, президентів Бразилії Луїса Інасіу Лула да Сілви, Венесуели - Ніколаса Мадуро,
лідерів Китаю Сі Цзіньпіня, Палестини - Махмуда Аббаса, екс-президента В'єтнаму То Лама, президентів Куби Мігеля Діас-Канеля, Сербії - Олександра Вучича, голови Республіки Сербської у складі Боснії та Герцеговини Мілорада Додика, в.о. президента Буркіна-Фасо Ібрагіма Траоре, прем'єр-міністрів Словаччини Роберта Фіцо, Вірменії - Нікола Пашиняна.

Крім них, чекають на лідерів:

Абхазії - Бадри Гунбу,

Азербайджану- Ільхама Алієва,

Білорусі - Олександра Лукашенка,

Казахстану - Касіма-Жомарта Токаєва,

Киргизстану - Садира Жапарова,

Узбекистану - Шавката Мірзіоєва,

Таджикистану - Емомалі Рахмона,

Туркменістану - Сердара Бердимухамедова.

Україна вже близько тижня тримає «гросмейстерську паузу» відносно можливості урізноманітнити військовий парад на Красній площі дронами…Одначе це лише психологічний тиск. Сукупно всі керівники країн, що тулитимуться до Мавзолею, керують країнами, в яких проживає близько 2 мільярдів людей. На тлі перемовин про мир створювати конфлікт з Китаєм та ще 18-ма країнами – недалекоглядно…

Важливо наголосити, лідери яких саме країн їдуть до Москви. Дивимося свіжий рейтинг свободи преси за 2025 рік від «Репортерів без кордонів».

Росія – 171-ше місце зі 180-ти; Китай – 178 місце, Казахстан – 141, Киргизстан – 144, Узбекистан – 148, Таджикистан – 153, Беларусь та Азербайджан– 166, Туркменістан – 174…

Ліберальні цінності й демократія – то не про них, але гості путіна не дуже цим заморочуються. Бо 9 травня 2025 року в Москві буде зафіксовано подію геополітичного значення.

Стверджувати, що авторитарні лідери 19-ти країн (Словаччина та Вірменія– виключення, яке трохи відтіняє правило) зібралися, щоб засвідчити пошану путінській трактовці Другої Світової – не зовсім правильно. Правильно буде так: дві надпотужні країни – Китай та Росія, в оточенні сателітів та співчуваючих, - кидають публічний виклик світовому порядку, що утворився в світі після поразки СРСР в Холодній війні в 1991 році.

І Китай, і Росія відкрито декларують права на збільшення власних зон впливу та прагнуть витіснення США бодай з частини територій, які янки, прямо чи опосередковано, контролюють станом на тепер.

Росія заявляє про історичну несправедливість щодо себе, демонструє нечутливість до власних людських втрат та при першій ліпшій нагоді погрожує ядерною зброєю. Китай «тримає дах» над російським експансіонізмом, вивчає, що можуть дозволити США та НАТО загарбникам, і відверто готується до війни з Тайванем. Позиція решти (Лукашенко, Фіцо, Мадуро…) – мовчазна згода з намірами «старших товаришів».

У свою чергу, колективний Захід не готовий до військової конфронтації з «віссю зла» та дезорієнтований хаосом, породженим адміністрацією Дональда Трампа.
Україна - 62-ге місце в рейтингу свободи преси в 2025 році- між молотом і ковадлом. З-під Мавзолею в Москві - вийшли, але –в ЄС та НАТО не дійшли.

Завдання-мінімум для нас: сформулювати, куди йдемо, якщо в НАТО не беруть, а в ЄС – не пускають (Орбан, Фіцо…)? Як співіснувати з сусідом, який і після перемир’я чекатиме першої ліпшої нагоди для чергової «СВО»? Де наше законне місце в геополітичних ігрищах 21-го століття?

Те, що 9 травня українських лідерів не буде серед юрби московсько-пекінських вассалів у Кремлі – величезний плюс. Поруч з багатьма «мінусами». На превеликий жаль.

Сергій Цюрюпа