Відео замаху на життя екс-президента США Трампа – взірець проникнення інформаційних технологій у кожну шпарину життя.

Можна гірко пожартувати: бодігарди екс-Президента США не варті шкарпетки на лівій нозі Кевіна Костнера, героя популярного трилера «Охоронець». Їх глузливо пошив у дурні 20-річний непрофесіонал, після чого хіба що вибивалою в салуні «Верескливий койот» по непарним дням працювати.

Можна цинічно доповнити: кілька пострілів 20-річного кілера фактично гарантували Трампу майже одностайну підтримку його кандидатури в демократичній партії та зробили й без того примарні шанси Джо Байдена на переобрання просто примарними. Те, на що мали б витрачатися сотні мільйонів доларів (мітинги, зібрання, рекламу тощо) зробила єдина куля, що зачепила вухо експресивного Дональда.

США мають усталену традицію замахів на перших осіб. Вбивство 35-го Президента США Джона Кеннеді в Далласі 22 листопада 1963 року зафільмував любитель. Кортеж Кеннеді їхав по дорозі, і вбивця очевидно не мріяв потрапити в об’єктиви. Він мав намір вбити Кенеді…

Влітку 1968 року брат вбитого – Роберт Кенеді – був смертельно поранений у кухні ресторану. Він прямував на прес-конференцію, і хотів скоротити дорогу. Відео немає, бо вбивця, палестинець Серхан Серхан, планував вбити, а не прославитися.

Замах на Рональда Рейгана 30 березня 1981 року потрапив на відео випадково. З 6 випущених Джоном Хінклі-молодшим куль в американського президента потрапила одна…Вбивця був несповна розуму, і теж на лаври Брута не претендував.

Невдалий замах на Трампа – ідеально зрежисоване вбивство політика в режимі прямого ефіру. Воно мало б бути зафільмовано десятками людей і потім крутитися в соцмережах та фільмах десятки років.

Це – новий рівень виведення з гри не лише в американській, а й у світовій політиці. Можна згадати нещодавній замах на чинного прем’єр-міністра Словаччини Фіцо, який теж потрапив на відео. Однак масштаби особистостей Трампа і Фіцо, рівень їхньої впливовості на події в світі далеко не співмірні.

Ніякого інсценування не було. Наміри організаторів показово вбити Трампа – щирі.

І те, що невдале вбивство стане тригером подальшої кампанії лідера республіканців – не викликає сумніву. Щось подібне було в Україні в 2004 році, коли спотворене після невдалої спроби отруєння обличчя Віктора Ющенка допомогло (даруйте за цинізм) обійти на віражі Віктора Януковича.

Це відверто погана новина для України. Нам слід вже зараз готуватися до другого терміну президентства Трампа. Україна має знайти для нього такі пропозиції, від яких експресивному та непередбачуваному політику буде важко відмовитися...

Сергій Цюрупа