Ще один знаковий «прильот» російських ракет по мирній Україні 25 травня: харківський «Епіцентр». 18 загиблих. 48 поранених. 8-річний хлопчик, що здає зразок ДНК для того, щоб можна було провести упізнання його зниклого після вибуху тата.

Скільки подібних трагедій за понад 2 роки повномасштабного російського вторгнення. ТЦ - у Кременчуці. Житлові багатоповерхівки в Дніпрі, Одесі, Умані, Львові. Готелі у Вінниці, Чернігові, Миколаєві…

Посилати прокльони вбивцям? Немає причин рвати собі серце. Керівники країни, яким не шкода понад півмільйона знищених в Україні власних солдат – що їм до кількох десятків вбитих та поранених харків’ян?

Раціоналізовуючи цей жах, можна зазначити, що такі вбивства мирних українців – дії свідомі. У ерзац-СРСР, який виплекали в головах Путін, Лукашенко еtс – нема місця для здатних чинити спротив тоталітарній владі. З цієї точки зору знищення українських жінок та дітей – огидна, але раціональна дія. Катування, згвалтування наших військовополонених – прорахована на кілька кроків вперед дія.

Ідея «фікс» ідеологів і натхненників «руского міру» прозора: розлюднення власного населення й «закошмарювання» демократичного світу. Закошмарювання власною агресією й демонстративною неадекватністю. На початку неадекватність здавалася підлітковою бравадою. А потім все, як у хрестоматійному фільмі Баррі Левінсона – хвіст почав виляти собакою. І сьогодні вже важко уявити, що Дмитро Медведєв півтора десятки років тому вважався ліберальним президентом, а Сергій Кірієнко жартівливо згадувався у пресі, як «кіндер-сюрприз».

Небезпечно, що в такому стані Росія може існувати десятиліттями. Учора, до слова, взяв погортати одну з книжок про Лаврентія Берію. Авто – Анатолій Сульянов – з величезною кількістю фактів та деталей викладає: ось так Берія особисто знущався та катував маршала Блюхера. Так зживав зі світу попередника Єжова. Мільйони з його важкої руки - закатовані та вбиті. Мільйони - перетворилися на прах і попіл, не залишив по собі навіть могильного каменю.

А в такому режимі СРСР існував з 1917-го по 1991 роки. З відлигами на період Хрущова та горбачовську перебудову.

Усіх, хто мав гідність, більшовики знищили. Хто потенційно міг опиратися – знищені. Вижили нащадки тих, хто пристосувався, хто зберіг генетичну пам’ять про те, що таке терор.

Саме вони зараз – хребет «спеціальної військової операції». Їм нізащо не прийде в голову, що їхній головнокомандувач - близнюк єфрейтора Шикльгрубера.
Той вигадав «єврейську загрозу» яка вилилася в Холокост. Їхній – знищує їхніми руками українців, бо переконав себе, що такого народу не існує.

Україна вже 11-й рік намагається витягти себе з болота «СРСР-2».Часто – подібно до барона Мюнхгаузена, смикаючи себе за волосся, щоб ноги випросталися з болотної жижі…

…Харків – всім серцем з вами!

Олександр Арабач