Носії унікальної інформації рідко бувають бездоганними. Перш ніж стати викривачем терору Хрущова та керівництва КПРС, Богдан Сташинський вбив Лева Ребета й Степана Бандеру. Коржаков перед тим, як розповісти світу про алкоголізм Бориса Єльцина, особисто доставляв йому горілку та був безвідмовним товаришем по пляшці.

Викривачам не співають осанну, це правда.

В історії з інтерв'ю Юлії Мендель Такеру Карлсону важливо, але не дуже: а) помста це ображеної жінки чи ні; б) наскільки викриття колишньої прес-секретарки Зеленського звучать в унісон з російською пропагандою; в) як співвідносяться її шокуючі зізнання про українського Президента та його довірених людей з журналістською й службовою етикою. І особливо важливо, але не так щоб геть, - говорити на блакитному оці, що, викриваючи грішки Зеленського, Мендель б'є по Україні.

Неправильно підміняти зміст оприлюдненої пані Мендель інформації обговоренням її мотивів, особливостей поведінки та навіть багатозначно крутити пальцем біля скроні.

Єдине, що важливо - наскільки відповідають дійсності її слова.

Адже вона - носій унікальної інформації. Важливої в нинішніх умовах не лише для України, а й для всього світу.

Якщо українці почули правду, як жити з цією правдою далі? Удавати, що правда не на часі? Чи захейтити Мендель по саме "не хочу"?

Геннадій Саприкін