Навмисно не буду переказувати обставини конфліктної ситуації в Черкаському обласному музично-драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка навколо не продовження контракту з художницями Наталією Ридванецькою та Надією Нікіфоровою. Про це за останні дні можна було почути з кожної праски…

Коли історія про гоніння на двох художниць, світочів вільного мистецтва, з боку ретрограда-директора Черкаського драматичного театру стала місцевим мейнстрімом, то подумалося… Подумалося, що нарешті він вибухнув, сплячий вулкан культури нашої.

Митці з Шевченка, 224 мовчали, коли серед біла дня влітку 2015-го їм спалили театр. Не помітили, як вчорашня зірка місцевих антимайданів Федоряка проводив «зачистку» народних та заслужених в Черкаській філармонії в 2017-му – всього в 150-ти метрах від них. Проковтнули, коли на початку 2022-го їм призначили керівником Руслана Паскалова –найслабкішого з учасників конкурсу на посаду директора: могли б хоча б страйконути для пристойності.

В.о. директора театру формально має право не продовжувати контракти з працівниками після завершення дії цих документів. Міг би зробити це за усталеною традицією тихесенько, за лаштунками. Але Везувій прокинувся…

…Справжній театр не може існувати без скандалів. Без публічних скандалів. Ми отримали можливість в режимі реального часу стежити за п’єсою, яку, разом з акторами, режисерами та художницями, пише життя. Артисти переступили через вогні рампи. Люди – правди ніде діти - не часто ходили до театру. І театр пішов до людей сам.

Сюжет майже класичний. Є невинні жертви, що потерпають через багаторічне бездоганне служіння Мельпомені. Є злий Карабас-Барабас, тиран і самодур. Є наполеончик, який мріє відібрати карабасівський батіг. Є прекрасні лицарі-ланцелоти, що борються зі злом піснями та запальними постами в соцмережах. Є хор, майже як у трагедіях Есхіла або Софокла. Тільки хор звинувачує, обурюється та підсумовує – у віртуальному просторі соцмереж.

Ми матимемо можливість стежити за скандалом, який розігрують професіонали. Хіба цікаво споглядати за конфліктом десь на овочебазі чи в Черкаській міськраді? Матюки й несмак у виконанні нездар та епігонів!

Артисти вираховуватимуть кожну мізансцену, триматимуть, де треба, паузу. Якщо лаятимуться, то в риму, якщо битимуться – то на шпагах.

І не слід оцінювати кожного героя, спираючись на формальні «добро-зло, правий-лівий, відповідно до чинного законодавства – не відповідно до нього».

У служителів Мельпомени правда міцно переплітається з фантазіями, буття з мріями, помноженими на власну геніальність. Вони всюди грають, навіть якщо доводиться грати роль самого себе.

Важко щось знайти в усій цій історії, крім позитиву. Пробудження громадянської активності. Всеохопна боротьба з несправедливістю. Скандал завжди додає зацікавленості до тих, хто скандалить. Черкаський театр має на повну використати потенціал умовного багаття біля трагічної фігури багатогрішного Паскалова, щоб прославитися далеко за межами Маньківки та Крижополя.

Глядачі ж охоче переплачуватимуть вп’ятеро за квиток на виставу про двох гнаних художниць, яку, зігравши на наших очах, артисти покажуть вже на сцені. Не в стилі Іонеску тільки…

Олександр Арабач