Краса непоєднуваного: кам'янська бабуся і джаз-бенд

Яка найбільш поширена асоціація може з'явитися в головах більшості людей на джаз? Невеличка ріка, пароплав з гребним колесом, неголений п’яничка на саксофоні та огрядна темношкіра співачка, від темпераментного співу якої колесо, здається, крутиться ще швидше…

А як вам щодо справжнього джазу в маленькій Кам’янці? Містечку, де конкуренцію аромату квітучої липи успішно складає гній? Де в 50 метрах від сцени з музикантами кози обдирають гілля на деревах.
Краса непоєднуваного: кам'янська бабуся і джаз-бенд

У Кам’янці немає пабів з ковбоями. Тут генделики, в яких з кожного чайника звучить галаслива російська попса, під яку добродушні матюкливі дядьки в 30-градусну спеку п’ють горілку й ліниво чіпляються до молодих туристок.

Привід приїхати сюди – фестиваль Kamianka Music Fest. Коли вечірнє небо здригнулося від звукової атаки джазового тріо з Німеччини Falk Bonitz Trio, а колоритна 70-річна бабуся у хустинці навіть не здригнулася й ногою почала відбивати такт…Після такого будь-хто зрозуміє, що таке когнітивний дисонанс))
Краса непоєднуваного: кам'янська бабуся і джаз-бенд

Кам’янка чудова в літню пору. І депресивна місяців так 5-ть на рік. З настанням темноти з жовтня по березень життя в місті завмирає з 17-ї години.

У Кам’янці зупинилися майже всі підприємства. Населення перейшло на натуральне господарство. При цьому культура обробки землі та ставлення до екстетичної складової власних городів – зразкові.

Те, що місцева влада зі штанів вистрибує, аби витягнути містечко з архаїчного життя 19-го століття – очевидно. Цього року тут висадили довжелезну алею сакур. Здається чи не в кілометр довжиною. Навіть якщо вона і не найдовша в Європі, як тут стверджують, все одно справляє враження.

Років так за 10-ть уманський цадик Нахман точно заздритиме. Якщо до нього в Умань на Рош-га-Шана з усього світу злітаються близько 30 тисяч хасидів, то в квітні, коли в Кам’янці цвістимуть сакури, сюди прилітатимуть сотні тисяч туристів з Японії.

Треба лише придумати, в який спосіб їх доправляти з Борисполя до Кам’янки. Доставка дорогою відпадає через відсутність таких у принципі (з точки зору японців). І де розселити, бо готелів у Кам’янці – раз-два…
Краса непоєднуваного: кам'янська бабуся і джаз-бенд

Ще пару років тому навіть місцеві могли лише прочитати про мальовничий Тясминський Каньон. Через густі прибережні хащі оцінити його красоти було важкувато.
Краса непоєднуваного: кам'янська бабуся і джаз-бенд

Краса непоєднуваного: кам'янська бабуся і джаз-бенд

Сьогодні уздовж каньону через хащі прокладено стежку з бруківки. Охочі можуть поплавати на човні. Ну хіба що русалки зі скелі Пушкіна не стрибають у воду та кіт по ланцюгу навколо якогось дерева не ходить. Хоча на Тясмині їм саме й місце (може колись і до цього в Кам’янці дійдуть, не здивуюся).

Кам’янка сьогодні – це поєднання непоєднуваного. Депресивне містечко з поганими дорогами, в якому люди вже й забули, що таке громадський транспорт. Й найдовша в Європі алея сакур. Чудовий історико-культурний заповідник – з Пушкіним, Чайковським і декабристами, а поруч з цим – неспішне й важке життя місцевих, які, щоб вижити, перетворилися на рабів власних городів та присадибних ділянок.

В поєднанні непоєднуваного кожен може знайти відраду для душі. І сучасний джаз на фоні пейзажів, які мало змінилися з часів, коли Павло Пестель озвучував тут концепцію утопічної й напівбожевільної «Руської Правди» - як не дивно, гармонійно вписався в таку Кам’янку…
Краса непоєднуваного: кам'янська бабуся і джаз-бенд

Геннадій Саприкін
10.06.2019 14:30
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter