Трохи про перспективи культури на Черкащині

Трохи про перспективи культури на ЧеркащиніРеформування багатьох ланок державного апарату, яке відбувається зараз в Україні, не оминуло і Черкаську ОДА. Одним з елементів цього реформування й стало об’єднання Управління культури і Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю в об’єднане управління.

Позитивно ставлюся до того, що зареєстровано близько десятка кандидатів на посаду начальника нового управління, адже конкуренція дозволить виявити найкращих. Серед кандидатів справді багато достойних людей.

Втім відразу хочу розставити акценти.

Чомусь склалося враження, що в новоутвореній структурі Управління культури та взаємозв’язків з громадськістю всі читають лише першу частину назви. Без сумніву напрямок культурної політики є надзвичайно важливим і з урахуванням того, що довгий час ніхто ним стратегічно не опікувався – актуальним.

Проте, два інших компоненти, а саме - внутрішня та інформаційна політика - є не менш важливими, особливо враховуючи гібридну війну, яка ведеться проти України..

Але про все по черзі.

Оскільки за той час, що я очолюю Департамент, вдалося дечого досягти, то є впевненість в тому, що й в новій структурі зможу принести користь. Втім не хочеться вподоблятися окремим нашим політикам, саме тому акцентуватиму увагу не на особистих заслугах і досягненнях, а на тому, аби функціонування установ і структур державної влади не залежало від зміни постатей і політичних тенденцій в парламенті. Впевнений, що запропоновані нижче ідеї та завдання щодо реалізації політики в сфері культури будуть корисними, як колегам по держслужбі, так і колегам з мистецького та громадського середовища.

Говорячи про культуру та виведення її на належний рівень, варто зазначити, що мета та завдання мають бути реалістичними. В першу чергу, це стосується наявного ресурсу та рівня впливу на прийняття рішень. Можна займатися глобальним прожектерством, можна акцентувати увагу на окремих напрямках, як то малярство, архітектура чи музика, а можна підходити до питання комплексно.

Власне так і планую робити.

Експертним середовищем напрацьовано Довгострокову стратегію розвитку культури в Україні до 2025 року, яка й має стати дороговказом та порадником в цій царині.

Процитую ключові, як на мене, тези стратегії:

1. Культура дає змогу суспільству осмислювати власний досвід, уявляти і планувати своє майбутнє в мінливому світі. Завдяки цьому суспільство стає більш зрілим і відповідальним. Культура охоплює найрізноманітніші аспекти життя суспільства та людини, виступає ресурсом для суспільного й особистого розвитку.

2. Культура - це середовище, що дає змогу вчитися, пізнавати нове. Вона включає самоосвіту, неформальну освіту, навчання впродовж життя тощо, таким чином створюючи більше можливостей самореалізації для членів суспільства в навколишньому світі, що стрімко змінюється.

3. Культура є простором надання голосу всім. Включно з тими, чиїми голосами знехтувано в суспільному полілозі (наприклад, вимушені переселенці, незгодні з загальними практиками й уявленнями, загрожені гендерні або етнічні групи тощо).


4. Культура працює як простір широкої суспільної комунікації - місця, де вчаться розмовляти і слухати, вести діалог, відмовляючись від домінантної монологічності.

5. Культура виступає як місце вироблення і тестування різних сценаріїв розвитку суспільства, як сфера прототипування для інших секторів суспільного життя, зокрема, економіки. Це сфера, де уявляють соціальні та індивідуальні моделі й траєкторії, втілюють у малих формах та обговорюють їх.

6. Культура є чинником економічного розвитку суспільства, стимулюючи креативність теперішніх і майбутніх виробників, розвиток моделей споживання, створюючи робочі місця нового типу і додану цінність продуктів за допомогою включення креативного виміру в розробку й виробництво.

7. Культура є проявом м'якої сили, способом присутності України у світі задля зменшення зовнішніх загроз і примножування продуктивних партнерств. Культура дає змогу членам суспільства самостійно давати собі раду у різних культурних контекстах: допомагає зрозуміти іншого, продуктивно комунікувати з ним, спільно створювати цінність.


Виходячи з стратегії, держава має діяти виключно як інструмент суспільства, покликаний створювати умови для свободи творчості й рівний доступ до ресурсів та інфраструктури для громадян та культурних виробників. Культурне виробництво має стимулюватися, а не модеруватися й керуватися державою.

Держава повинна допомагає втіленню громадських ідей та ініціатив через надання платформ з підтримки культури і творчості. Має бути, з одного боку, надано максимальну можливість громадянину користуватися здобутками вітчизняної та світової культури (в тій формі як це для нього зручно), а з іншого – так само максимально сприяти можливості самореалізуватися та, що головне, потрапити до своїх аудиторій.

Саме тому головними завданнями на найближчі кілька років мають бути наступні:

- впровадження учасницької моделі урядування в культурі, що працюватиме на засадах відкритого доступу і сприятиме сталості сектора культури;

- закріплення суспільно орієнтованої моделі діяльності інституцій культури бюджетного та небюджетного секторів;

- модернізація професійної мистецької та культурознавчої освіту згідно з європейськими стандартами і практиками, підвищення спроможності індивідуальних учасників культурного процесу завдяки освіті, що відповідає викликам мінливого світу;

- актуалізація освітнього, інноваційного та комунікаційного потенціалів культури, підвищення кількості та якості споживання культурного продукту, відтак збільшити обсяг економіки культури;

- розширення доступу до освітнього й інноваційного потенціалу культури задля розвитку креативності та критичного мислення для всіх членів суспільства, збільшення внеску інноваційних і креативних рішень та індустрій в економіку України;

- закріплення ролі культури як чинника порозуміння в суспільстві, послаблення та в перспективі усунення недовіри, відчуженості і взаємної стигматизації між мешканцями різних регіонів України, сприяння інтеграції виключених спільнот (вимушених переселенців, етнічних, культурних, гендерних меншин, людей з інвалідністю та ін.) у суспільне життя України;

- перетворення органів державної влади й місцевого самоврядування, відповідальних за здійснення культурної політики в дієвих адвокатів культурних прав усіх громадян України;

- ліквідація наслідків тоталітаризму в культурній сфері, зокрема - залишки вертикальної, командно-адміністративної (радянської за духом) системи управління культурною сферою;

- підвищення впливу фахових та експертних спільнот на політики різного рівня, делегувати повноваження на нижчі рівні урядування або в інші сектори, забезпечити прозорий, ефективний та відповідальний розподіл ресурсів;

- перехід до суспільно-орієнтованої моделі культурної інституції, такої, де в центрі уваги знаходяться її аудиторії, сталої - з огляду на створення доходу, розпорядження ресурсами, кадрової політики тощо;

- підсилення спроможності акторів культурного процесу - митців, інституції, спільноти - і на індивідуальному, і регіональному рівнях та як результат - досягти зростання довіри до Україні в міжнародному інтелектуальному та культурному середовищах.

Але варто розуміти, що всі ці завдання можуть бути зреалізовані за умови роботи команди однодумців, залучення до процесу окремих громадян і колективів, як бюджетної, так і небюджетної форми, вибудову ефективної вертикальної та горизонтальної комунікації. Окремо потрібно розуміти, що в умовах децентралізації, ресурс необхідний для функціонування як окремих митців та колективів, так і комплексів та установ фактично переміщується в громади та місцеві бюджети.

Вже зараз бюджети місцевих рад перевищують обласний бюджет в рази. Тому оптимізація як структурна, так ресурсна, має відбуватися не просто шляхом ліквідації одних і збереження інших, а шляхом ефективного і спільного використання усіх наявних ресурсів і важелів саме там, де це потрібно. Практика простої роздачі бюджетних коштів на продукування речей-в-собі має бути ліквідована.

Окремо би хотілося відзначити момент залучення цифрових практик в сферу культури. Переведення культурного продукту в електронний вигляд дозволяє з одного боку в сотні й тисячі разів збільшити аудиторії охоплення, з іншого – дає можливість значно економити ресурси і головне виявляти культурну вартість та значущість того продукту, що пропонується громадськості.

Втім, всі зазначені завдання і тенденції є базовими на шляху як культурного, так і глобально цивілізаційного розвитку України. Їх можна ігнорувати, оминати але від цього вони нікуди не дінуться.

Просто їх впровадження буде відтерміновано, а нашим наступникам додасться роботи й зайвого клопоту...

Сергій Пасічник, директор Департаменту інформ. діяльності та взаємозв"язків з громадськістю Черкаської ОДА
05.04.2016 18:05
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter