Чи можна було запобігти трагедії, яка розігралася в лісі поблизу Корсунь-Шевченківського 27 січня? Напевне, ні…

Фабула: правоохоронці приїхали до 59-річного екс-військового Сергія Русінова, племінника Героя України Василя Сергієнка. У першому повідомленні Нацполіції вказано, зо того підозрювали за «скоєння вбивства». Це помилка: було спалено авто місцевого депутата Віталія Сторожука. Згодом даний факт класифікували, як замах на вбивство. Русінов побіг у ліс, звідки відкрив стрілянину на ураження. Четверо поліцейських – майор Олександр Флорінський, майор Володимир Бойко, майор Сергій Сафронов і старший лейтенант Денис Половинка – загинули. Одного полісмена поранено. Загинув і Сергій Русінов.

Повідомлення Нацполіції про подію можна прочитати тут. Допис-екс-секретаря міськради Черкас, нині військовослужбовця Ярослава Нищика, який служив разом з Сергієм Русіновим – тут. Заява депутата Корсунь-Шевченківської міськради Віталія Сторожука – тут.

… Після чотирьох років війни психіка не здатна реагувати на смерті, біль, руйнування та втрати так само, як раніше. Ти чорствієш, щоб вижити.

Звісно, кожен з нас хоче, щоб його історію, саме його, - розбирали з урахуванням всіх обставин. Врахували заслуги, зважили на біль та втрати, яких зазнав…

Ярослав Нищик пише, що Русінов відрізнявся гострою реакцією на несправедливість, був «правдорубом». Його демобілізували з війська за станом здоров’я.
Не слід занурюватися у корсунську специфіку, щоб сказати головне.

Русінов вижив на війні, бо, як і більшість військових, перебуваючи на межі життя та смерті, «відрізав» емпатію. Повернувшись до звичайного життя, маючи в’єтнамський синдром, реагував на несправедливість так же гостро. Процес «відтаювання» від війни у кожного триває по-своєму. Дратуєшся від дрібниць. Зриваєшся на рідних. П’єш. Лаєш «лайнову владу». А скільки прикладів нахабства та жирування в українському тилу під час війни перед очима. Особливо в маленькому містечку.

Нищик пише, що це Русінов «спалив авто» депутату Сторожуку. Свого часу той їздив на Селігер, на молодіжний форум з Путіним в 2011 році. Зазначимо нейтральніше: Русінов міг мати відношення до спалення авто Сторожука.

Поліцейські 27 січня діяли в межах власних повноважень. Проводили комплекс заходів із затримання особи, що підозрюється у скоєнні «замаху на вбивство» депутата органу місцевого самоврядування.

Екс-військовий не зміг оцінити ситуацію адекватно. І повною мірою скористався набутими на фронті навичками. Поставившись до українських поліцейських як до ворога, а не як до своїх. Це теж в’єтнамський синдром. Рембо 1: Перша кров. У фільмі зі Сталоне дуже схоже все…

Щоб запобігти трагедії, поліцейським треба було діяти делікатніше. Оцінити ймовірні ризики через посттравматичний стан підозрюваного. Залучити психолога. Не дратувати екс-військового надмірною кількістю людей у групі захоплення…

Але все то слід писати при нормальному житті в мирній країні. Ми живемо в хворій та воюючій країні. Зі спустошеними від виснаження душами.
Формально правоохоронці діяли в рамках повноважень. І Русінов теж стояв за справедливість, бо воював за країну і роками дивився смерті в очі. Результат – п’ять вбитих і один поранений. І жодного негідника серед загиблих немає.

Що робити? Усвідомити, що найближчим часом подібне може повторитися. У будь-якій точці України. Що до ветеранів слід ставитися як до звичайних громадян України, але – з максимальною повагою. У чому б вони не підозрювалися і що б не скоювали. Багато з нас зараз відносно здорові, бо за це заплатили своїми зруйнованими психіками вони.

І без шмаркль та стогону продумати алгоритми дій на подібні випадки. Щоб трагедія в Корсуні, де одне в одного стріляли достойні українці, - не повторювалася.

Віктор Борисов