Доля кримінальних грабіжників невесела. Їх переслідують, ловлять, саджають. А все тому, що немає «науково-системного» підходу в організації пограбувань.

Основна концепція організації грабежів повинна полягати… в залученні до справи міліції, як союзника…По фєнє ботаючи, щоб мєнт став кєнт!

Наприклад, ви хочете придбати добру шкіряну куртку. Дочекайтесь прохолодної погоди і пишіть міліції заяву: «Вкрали в мене куртку.. Ні, дві куртки». Пустіть сльозу: «Нажитиє нєпасільним трудом».

В заяві уникайте особливих прикмет. Деталі – пастка для майбутньої справи!

Чим менше деталей, тим ширші можливості афери. Наприклад, «куртка коричнева», або «велосипед – чорна рама, шкіряне сідло, передній багажник».

Тепер вам не можна хапати куртку чорну і велосипед без переднього багажника.

Далі відразу виходьте на вулицю. Всі «олені» в куртках ваші! Вибирайте, хапайте лоха за барки і кричіть щосили: «Міліція!!!»

Тобто, телефонуйте міліції , що знайшли вкрадену у вас річ, про яку ви їм заявляли. Добра порада: обирайте за жертву слабшу за вас людину, бажано стару чи похилого віку, а то можна і нарватись… За пару годин міліція приїде, зніме з «лоха» куртку і віддасть вам.

Не вірите, що таке можливо? Автор теж не вірив, поки його не переконали в зворотньому.

Це сталося в славному місті Черкаси. 7 вересня близько 10 години ранку я вийшов з магазину «Сантехніка» біля ринку «Сєдова» і виявив, що мій велосипед під магазином захопив невідомий громадянин.

Він примкнув його до свого велосипеда, звинуватив мене в крадіжці і погрожував викликом міліції.

Нині я вже знаю його прізвище. Це Цепко Борис Іванович (ПІБ змінено нами, - Пров.), 1959 року народження, проживає на вул. Героїв Дніпра.

Пояснюю цьому громадянину, що користуюсь велосипедом понад 10 років. Велосипед має специфічні ознаки (зварені рама і багажник, вкорочений щиток, нестандартні педалі, витягнуті плоскогубцями спиці - близько двох десятків). Пояснюю, що проживаю в сусідньому будинку, і десятки людей підтвердять моє право власності.

Як горохом по стіні! Громадянин виявився впертим: «Це мій велосипед. В нього чорна рама, шкіряне сідло і передній багажник!»

Першим на місце події прибув невідомий майор. Потім на підмогу прибув старший лейтенант. Нарешті приїхав майор в супроводі лейтенантів і сержанта.

Ніхто не представився, бо не по їхнім «понятіям». Майор опитав мене як свідка і склав протокол. При цьому наголосив, що я не маю паперових документів на велосипед (а велосипеду - 30 років!?).

Майор відхилив моє прохання зайти в сусідній двір і опитати першого-ліпшого мешканця. Не майорське діло ходити по дворах, хай це робить дільничний.

Закінчивши допит, майор наказав мені негайно доставити велосипед в Придніпровський РВ УМВС. На моє зауваження, що особа моя встановлена, від слідства я не ховаюсь і можна не відбирати в мене велосипед, майор сказав, що він викличе евакуатор і доставить туди велосипед разом зі мною.

Як законослухняний громадянин, що зберігав певну повагу до міліції, я змушений був пообіцяти виконати категоричне бажання майора.

Законослухняні громадяни не читають Кримінально- Процесуального Кодексу. Ці наївні ідіоти (я - зокрема) вважають, що читати, знати і виконувати КПК має міліція, а справа громадян - дотримуватись законів і Конституції.

Українська міліція ж вміє читати і навіть писати, але КПК не читає і не дотримується, бо діє «по понятіям».

Майор Придніпровського РВ УМВС Шевченко Володимир Володимирович грубо порушив статті 167 та 168 КПК, вилучивши моє майно без достатніх підстав і не оформивши протоколу тимчасового вилучення майна. Але все це я зрозумів потім…

Відігнавши велосипед і трохи отямившись від шоку, зрозумів - треба доводити, що велосипеда не крав. Презумпція невинуватості громадян, виписана в ст. 32 Конституції України, для міліції - «тьху і розтерти».

Згадав, що маю деякі контакти з старшим дільничним інспектором Полуніним О. Ю., як старший будинку на громадських засадах. Телефоную. Інспектор за містом, буде завтра о 9-й.

Вночі згадую, що в моєму зібранні цифрових фото мають бути і фото велосипеда!

З датами, які не підробити, на кілька років старшими заяви невідомого хама про крадіжку місячної давнини.

Вранці перелопачую тисячі фото, знаходжу потрібні, радісно приношу дільничному. Ось, дивіться, я не крав! Прошу дільничного зайти в двір, опитати людей. Обіцяє. День, два, три, шість…

Сусіди обурені. Один з них, Попов В. І, 14 вересня приходить в опорний пункт міліції з паспортом, застає там старшого дільничного і просить вислухати його.

Дільничний відправляє його додому: «Викличу потім».

Приходжу в слідчий відділ РВ УМВС, приношу їм електронні фото, прошу повернути вилучене майно. «Повернемо за день-два, треба дооформити папери»…

Нарешті, числа 16-17-го умовив старшого дільничного вислухати людей, що прийдуть до нього в опорний пункт. Такий успіх!

Біжу в двір, прошу людей прийти до дільничного з паспортами, дати свідчення про мій велосипед і підписатись в протоколі. Причому дільничний сказав, що буде чекати лише з 10-ї до 11 години. Хто не встигне – я не винен! Встигли четверо, дали свідчення. Обіцянки «повернути» продовжуються…

Нарешті 23 вересня заступник начальника слідчого відділу видав «жахливу тайну слідства» - ще 7 вересня, тільки–но я доставив їм свій велосипед для проведення слідчих дій, слідча Косюк Алла Петрівна відразу віддала його заявнику Цепко. Тож виходить, що ніякого слідства не велося?

Наостанок один цікавий нюанс. Віддавши мій велосипед Цепку, райвідділ міліції тим самим визнав мене злодієм. В цій ситуації слідчі райвідділу просто зобов’язані відкрити за цим фактом кримінальне провадження. «На жаль», вони цього не роблять.

Нині міліція каже, що дуже хоче повернути мені мій велосипед, але не може, бо громадянин Цепко категорично ухиляється від зустрічі з правоохоронцями…

Олександр Калениченко, доцент, канд. фіз.-мат. наук, пенсіонер, крадій велосипедів за версією Придніпровського РВ УМВС

Від Провінції: Сподіваємося, що озвучені в матеріалі факти стануть залізною підставою для того, щоб усі названі тут офіцери Придніпровського РВУ МВС не пройшли конкурс до майбутньої поліції.