У матчі 11-го туру Прем’єр-ліги ЛНЗ Черкаси на своєму полі зазнав мінімальної поразки від львівських Карпат 0:1. Після прикрої помилки голкіпера Олексія Паламарчука єдиний м’яч у гостей забив Ігор Краснопір. Після одинадцятого туру черкаський клуб з 20-ма очками посідає 4-те місце в турнірній таблиці…

…Український футбол на четвертому році великої війни підштовхує реаліста до оптимізму. Називати футболом те, чим страждають на полі абсолютно всі клуби вітчизняної Прем’єр-ліги, при сущих Баварії, Манчестер-Сіті й Реалі, – не можна категорично. Український футбол зразка осінь-2025 оптимально характеризує перший рядок гімну: «Ще не вмерла…». І за це, без іронії, - дяка футболістам.

Черкаси звикають до ЛНЗ, але повільно. Привести великий футбол у місто, яке об’єктивно не знало, з чим його їсти – значний ризик.

Ще навесні гра нашої команди підштовхувала лише до думок. Переважно невеселих. І от вчора, 3 листопада 2025 року, вперше за весь час вболівання за наших несподівано для себе підвівся на ноги й заверещав, як очманілий: «Козел, куди б’єш!»

Ого, подумалося услід за тим, невже черкаський футбол – це про емоції?

Згадав учора на трибуны, як в серпні 2017-го, геть випадково, побував на Сан-Сіро (або в даному випадку - Джузеппе Меацца) на грі Інтера з Фіорентиною.

Ніколи не вболівав за ці команди. Сидів десь за воротами, на «виселках». Але атмосфера поруч була настільки запальною, що через хвилину кричав в усе горло разом з усіма…

«Фішкою» футболу у виконанні черкаської команди в останні три роки було те, що нечисельні вболівальники на трибунах дивилися ігри мовчки. І справа не у відсутності культури вболівання в Черкасах. Ну, не викликало перекочування м’яча від воротаря до захисників нічого, крім позіхання.

Учора ж, візьму на себе сміливість написати – вперше – вболівальники «завелися». Так, рахунок на табло, і він – не на нашу користь. Так, гості після подарованого ним нашим воротарем голу, грали в антифутбол – затягували час, удавали, що терплять страшенний біль після будь-якого зіткнення…

ЛНЗ вчора зустрівся …з самим собою нетривалої епохи Григорчука. Те, що «відмочували» вчора львівські «Карпати», - тим самим займався ЛНЗ всю весну-2025. Наші футболісти подивилися в дзеркало, і - відображення їм не сподобалося.

Бо вони за півроку вже хочуть грати з позиції сили, а не на утримання рахунку. Бо поступово звикають до присмаку перемог. І ладні 90 хвилин носитися по полю, мов мустанги по прерії.

Завдяки Мордору вчора поєдинок тричі переривався через повітряні тривоги. Це збивало настрій, руйнувало нерв ігри, який ось-ось могли намацати футболісти Пономарьова.

Вчора «вижагали» газон переважно легіонери – Яшарі, Проспер та Ассінор. Мали шанси перемогти навіть 6:1, але за створені гольові моменти очок не нараховують…

Завелася публіка. Стрибали без упину юні дівчатка 11-12 рочків – найперспективніша аудиторія, між іншим. Зло матюгалися з трибун моцні дядьки на дуркуючих на полі львів’ян.

Навіть коли б в наші ворота влетіло ще пару «дурників», прогрес у грі ЛНЗ налице. Команда почала запалювати трибуни.
Тьху-тьху, не наврочити б…

До Інтер-Фіорентина ще далеко. Але це вже точно не колгосп...

Сергій Цюрюпа