Учора в Анкоріджі була можливість порівняти дві важливі дати цього року.

28 лютого в Овальному кабінеті Білого дому після нетактовності Трампа та Венса Володимиру Зеленському показали на двері. Президенту демократичної країни, яка 11 рік опирається неспровокованій агресії Росії. Лідеру країни, якій 1993 року США гарантували територіальну цілісність та суверенітет в обмін на відмову від ядерної зброї. Керівнику держави, що втратила понад 20 відсотків території, сотні тисяч громадян якої вбито, поранено та скалічено, а мільйони біженців роз’їхалися по багатьом країнам світу.

15 серпня на військовій базі в Алясці Трамп зустрів Путіна почесним караулом та червоною доріжкою на злітно-посадковій смузі. Шанобливими аплодисментами вітав автократа, який три з половиною років перебував в ізоляції від демократичного світу. Який розв’язав війну проти «братнього» народу через причини, які існують виключно в його уяві. Людину, на арешт якої видано ордер міжнародним кримінальним судом в Гаазі.

Відмінність разюча.

У результаті російський президент отримав від Трампа все, що хотів. Санкції проти Росії не вводяться. Мита на Китай та Індію через купівлю тими російської нафти не накладаються. Війну Росія може продовжувати…

Трамп від Путіна почув суперважливу заяву про те, що в 2022 році, будь він Президентом, вторгнення в Україну не було б. І - обіцянку провести наступну зустріч. Найближчим часом. Колись.

Дивина та й годі. Трамп очолив когорту світових лідерів, з якими Путін спілкується, як удав з кроликами.

Путін знову заколисував Трампа історіями про історії, які до науки «історія» не мали відношення. Знову він мав можливість говорити, говорити, говорити, хоча за 26 років всі в світі знають, що слова Путіна не варті нічого. Слід дивитися на те, що він робить: на зруйновані українські міста й села. На вбитих жителів Маріуполя, Бучі, Ірпеня, Києва, Одеси, Дніпра та інших міст. На знесилених нелюдським поводженням в російському полоні українських військових.

Путін не має досвіду конфронтаційного спілкування. Він ніколи не брав участі в дебатах з опонентами. Він «пливе», коли чує на офіційних заходах не узгоджене заздалегідь питання.

Технологічно влаштувати Путіну гарячу «баню» елементарно. Дати можливість пресі кілька хвилин (хоча б кілька). Є сотні зафільмованих епізодів за 26 років, коли російський президент бреше. Акцентовано нагадати найбільш характерні з них та попросити прокоментувати.

Показати фото вбитих дітей в Маріуполі. Згвалтованих військовополонених, скалічених військовополонених. Військовополонених з випаленими літерами на тілі «Слава Росії».

Влаштувати Путіну хоча б 50 % того, що Венс і Трамп утнули Зеленському 28 лютого в Білому Домі, - і ця людина розлетиться на друзки в прямому ефірі.
Однак Путіну знов і знов дають можливість брехати й повчати.

Через страх.

Трамп і лідери вільного світу приголомшені двома речами. Здатністю Путіна заради досягнення його цілей вбивати мільйонами. І – другим за об’ємом російським ядерним арсеналом.

З Макрона, коли що, - спитають за кожного вбитого француза, Мерцу не пробачать ні одного травмованого німця. Трамп, при всій його екзальтованості, не може ставити на кон життя жителів Оклахоми чи Огайо.

Путін же безконтрольно нищить чужі народи і свій. Чарівність абсолютного Зла. Сила тотальної аморальності.

Путін уникає зустрічі з Володимиром Зеленським не тому, що не вважає його рівним собі.

Зеленський відверто зневажає Путіна. І не боїться його. Спрогнозувати результати такого рандеву важко.

Зеленський в спілкуванні поступається Путіну по багатьом параметрам. Але бачити очі того, хто тебе зневажає, не боїться, і ти не можеш дати команду зробити з ним те, що з Навальним – серйозний виклик.

…А так – після провалу Трампа на Алясці війна в Україні триває. Без концептуальних змін. І на західному, і на східному фронтах.

Віктор Борисов