Сьогодні завершується 5-річний термін президенства Володимира Зеленського. Термін, котрий унікально починався, і який пролонговано за невизначений час за мовчазної згоди народу України.

Політичний злет Зеленського можна порівняти хіба що з ракетою.

Перший Президент України Леонід Кравчук йшов до найвищої посади все життя – комсомол, компартія, заступник секретаря ЦК КПУ з питань ідеології, голова Верховної Ради.

Леонід Кучма – теж з номенклатурної обойми КПРС. Виробничник, гендиректор Південмашу, нардеп, прем’єр-міністр.

Віктор Ющенко – голова Нацбанку, прем’єр-міністр, нардеп, лідер «Нашої України».

Віктор Янукович – директор підприємства, голова облради та ОДА, лідер ПР, двічі-прем’єр-міністр.

Петро Порошенко – нардеп, голова Ради НБУ, міністр.

Володимир Зеленський – шоумен, актор, комік – і Президент.

Несистемний політик, «фіга в кишені» з боку українців мешканцям політичного Олімпу - Порошенку, Тимошенко тощо.

Шостим Президентом України Зеленський став завдяки майже 100-відсотковому рівню упізнаваності в усіх куточках країни, відсутністю антирейтингу та - серіалу «Слуга народу». Серіал «зайшов» значній частині виборців, які, мов у індійському Боллівуді, ототожнили актора з головним героєм.

Зеленський першим в Україні зламав звичні для країни правила партійного будівництва. Замість партійних організацій в кожному районі та місті - віртуальний офіс. Не рекрутинг партійців, а опора на шанувальників та фанів. Замість ідеологічних догм – відсутність ідеології.

Порівнюючи Зеленського з попередниками, напрошується висновок: Зеленський – найнепідготовленіший до посади глави держави. І парадокс, що з усіх політиків планети Земля він має найвищі шанси на персональне місце в підручнику історії. Завдяки єдиному рішенню, яке ухвалив 24.02.2022. Україна не посипалася, і зберіглася на політичній мапі світу, як незалежна держава.

Вже третій рік Зеленський - один з політиків, що визначають долю світу. Не будучи при цьому ані видатним державним діячем, ані самостійним геополітичним гравцем, ані вождем нації.

Більше того: пересівши з велосипеду Василя Голобородька в представницький «Мерседес», Зеленський залишається актором, який добре вміє те, на що вчився – грати роль.

За 5 років Зеленський, перебуваючи в найскладніших умовах порівняно з усіма попередниками, не набув власний «гонгадзегейт», його родичі та друзі - не перетворилися на «любих друзів». Володимир Олександрович не обзавівся корупційним «межигір’ям» та не намагається удавати з себе найвидатнішого та найрозумнішого, що керує всіма процесами в ручному режимі.

У той же час, шостий Президент вперто втілює в життя ленінський принцип про те, що кожна будь-яка куховарка здатна керувати державою. Ревнує до чужої слави. Не допускає поруч конкурентів. Поруч з українським Наполеоном поява українського Талейрана неможлива.

Зеленському доводиться постійно ухвалювати рішення в умовах політичної та військової неочевидності. Тому і помилок у нього більше, ніж будь у кого. Але й тягар відповідальності незрівняний з Кравчуком, Кучмою, Ющенком, Януковичем і Порошенком.

На жаль, в останні роки корабель «Україна» з капітаном Зеленським повільно пливе не в бік Південної Кореї, а в бік Кореї Північної. В країні проблеми з дотриманням громадянських свобод, свободою слова, жахлива соціальна нерівність. Через 5 років президентства- це дуже помітно, на жаль, - Зеленський значно більше думає про те, як би втримати булаву, ніж як піти з влади з честю.

Зеленський повторив типовий шлях для українського політика з російськомовних Схода та Півдня: від початкової прихильності до «русского міру» - до жорсткої українізації– у власній голові. Його політична історія ще триває, підсумки передчасні, але й загрозливих тенденцій для кожного з нас чимало.

Поки що, на травень 2024 року, місце Зеленського в історичних анналах – ближче до Черчилля або де Голля. Тоді як Путін приречений бовваніти десь між Гітлером і Пол Потом.

Олександр Арабач