...сьогодні в Києві троє міцних молодих людей кинули екс-нардепа Тараса Чорновола в смітник. Перед тим Чорновола облили зеленкою. Після - сечею.

Показово, що тих, хто знімав знущання над Чорноволом, було більше, ніж тих, хто знущався.

Передісторія така. Чорновіл у телеграм-каналі в дописі висловив незадоволення розмовою в ефірі "5 каналу" між журналісткою Соколовою та військовослужбовицею Михайловою, дівчиною полеглого Героя України Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі). Форма допису - на межі фолу (подробиці і відео тут)

"Обратку" отримав - за межею фолу.

В акції "Чорновола на смітник" розбереться будь-який студент 2-3 курсу, що вивчає політичні чи соціальні технології.

Нестриманість в телеграмі - привід. Мета - публічне приниження експерта (станом на тепер), який не в "пулі" спікерів чинної влади.

Щоб не виникало додаткових питань - організатори актуалізували тему "Тарас Чорновол - посіпака Януковича".

Подібне Україна вже проходила в 2014-2015 роках, коли регіоналів в різних областях (у Черкаській - теж) кидали в сміттєві контейнери.

Що сказати? Скажу, що в будинку зі скла, яким зараз є Україна, жбурлятися камінням означає приблизно те ж саме, що стріляти собі в ногу.

Всі ми без виключення - емоційно розбалансовані, нестримані, і джентельменами буваємо значно рідше, ніж хотілося.

Близько мільйона українців - в армії, яке веде активні бойові дії. Вони звикли до насильства, зачерствіли душею, бо лише так можна зберегти психіку під ворожим вогнем.

У таких умовах будь-яке необачне слово, що зачіпає військовослужбовця, його родину, друзів, полеглих бійців сприймається максимально болісно. Провокує агресію.

Тому кожен має сказати собі: жодного грубого слова в публічному та інформаційному просторі. Особливо - відносно опонентів чи тих, кого вважаєш ідейним ворогом.

Всю лють - агресору. Всі публічні сварки між собою залишаємо на "після" війни.

Це - єдино можливий спосіб зберегти себе, зберегти країну, зберегти власне й суспільне політичне здоров'я.

Це стосується й ініціаторів акції проти Тараса Чорновола.

Так, він не Махатма Ганді. Але коли у країні, що воює, група фізично міцних чоловіків, під відеозйомку на смартфони навмисно принижує публічного опонента чинної влади - це не торжество справедливості, а спроба загасити пожежу бензином.

Олександр Арабач