...знайдено вже 19-ту жертву ранкової ракетної атаки по багатоповерхівці в Умані. Серез загиблих - троє дітей. В області оголошено триденну жалобу.

За збігом обставин сьогодні ж оприлюднили результати останнього опитування "Левади-центру". На росії у квітні 75 % людей підтримували "спецоперацію" в Україні. Це на 3 % більше, ніж у березні...

Коли тобі на голову може "прилетіти" будь-якої миті, зберігати голову холодною неможливо. Однак попри те, що жахлива війна в Україні триває вже 14 місяців, що ми втратили вже понад 100 тисяч військових та цивільних, що ракетна атака по Умані - далеко не остання, і невинні українські діти продовжуватимуть гинути...Перспективи України сьогодні швидше оптимістичні, ніж навпаки.

Головним результатом "спецоперації" росіян стала тотальна дерусифікація життя в Україні. Люди масово переходять на українську мову в повсякденному спілкуванні, здають на макулатуру російські книжки, дерусифікується реєстр пам'ятників, назви вулиць та провулків.

Занадто радикально? Ну, розкажіть про толерантність тим, хто втратив сьогодні рідних в Умані та Дніпрі.

За 14 місяців путіну й опричникам вдалося майже нездійсненне здавалося б завдання: несприйняття росії не те, що як країни, а як форми життя на Землі, в Україні набуло незворотнього характеру. Люди віддаляються від схибленого на смертях українців східного сусіда ментально й мовно.

Процеси, які в нормальних умовах тривали б ще десятиліттями, умістилися в дворічку 2022-2023.

В історії бували випадки, коли на психіку автократа впливали роки абсолютної й безконтрольної влади. Психічні й психологічні проблеми керівника росії очевидні всьому світу.

Однак у росіян, немає навіть соломинки, за яку хапалися німці після Другої Світової. "Ми нічого не знали про концтабори! Ми не бачили звірств СС на Східному фронті..."

Так, Фелькішер Беобахтер не давала репортажів з Освєнциму та Бухенвальду. А телехроніка не показувала масових розстрілів на територіях окупованих країн. Проте від спільної з нацистами відповідальності за скоєне німців це не врятувало. Спокутувати довелося всім.

Але попри наявність Ютуб, Твіттеру, Фейсбуку та Інстаграму – 75 % за порєбріком вирішили не скинути навіженого карліка, який стрімко наближає їхню країну до неминучого краху, а – з’їхати з глузду разом із ним. Сказати услід за німцями: «Ми не знали…» - неможливо.

Знали. Погодилися на війну без приводу. Поринули у всепоглинаючу ненависть – без причини. Взяли в руки знамена, на яких, окрім Z, - нічого немає. Йдуть у прірву за путіним зачаровано, як щури за Нільсом з дудочкою.

Світу вже зараз варто непокоїтися через події, які стануться після того, як психічно хворий лідер вріже дуба (окремі телеграм-канали в останні тижні пишуть, що діду зовсім кепсько, і його всюди, де можна, підміняє двійник). Схоже, що безболісне поглинання Китаєм – чи не найкращий варіант для величезної території, напічканою зброєю, приватними арміями та навіженими мільйонами здатних на все заради «іпотеку закрити» - людей.

Україна, сама від себе не очікуючи, як безжальний старший брат – поступово утилізує проєкт «Московія». Як тупикову гілку цивілізації.

Народ, який увірував у те, що його місія – знищити сусіда, який «завинив» перед ним тільки тим, що прагне жити окремо – то непорозуміння. Поганий жарт бабусі Кліо.

Амінь.

Віктор Борисов