Зима 2022-2023 завершується. Нею нас лякали багато не самих дурних людей, але більшість з нас зиму, тьху-тьху, благополучно або не зовсім - пережили. Справді, завдяки старанням навіжених Вови П., Сергія Ш. та Дмитру Ем., зима була нівроку.

За ці три місяці кожен українець набув досвід, без якого досі обходився. Гарячим слідом, поки квітуча весна не спричинить запаморочення мозку й душі, спробуємо зберегти для себе й нащадків бодай схематичний перелік знань, якими збагатили нас останні три місяці

1. Висока побутова культура, схильність до філософських узагальнень, здатність до метких життєвих спостережень, гордість за приналежність до давньої європейської цивілізації– вмить зникають у людини, коли вона намилила голову, а обленерго -вимкнуло світло, і з крану замість гарячої - весело задзюрчала холодна вода. І україномовні патріоти, і рускогаварящі співвітчизники в ці миті перетворюються на один народ…

2. Є чимало різновидів ненависті. Класова ненависть, ненависть до колишнього (колишньої), соціальна, расова, етнічна, релігійна…Однак ніхто, крім українців, не знав, що найуїдливішою може бути ненависть до сусідів, які проживають в будинку, де світло ніколи не вимикають, а ти живеш в режимі 2 години - є світло, чотири години – немає…

3. Найпрестижніший чоловік не той, хто здатен дістати для своєї коханої зірку з неба. І не той, хто працює на митниці, в податковій чи інвестфонді. Цього сезону жінки кайфували від тих, хто зумів придбати генератор. І, крім цього, був здатен за лічені хвилини «домовитись» з ним по-доброму, якщо той починав «кашляти» і перестав генерувати електроенергію…

4. Можна мати по-модньому «упаковану» квартиру і заміський будинок в найпрестижнішому «хабаровському краї» міста, Успішний бізнес і перспективну кар’єру. Але українських ілонів масків у цю зиму ладні були зняти з себе останній Бріоні, щоб мати доступ до тісною комори, в якій є бодай одна працююча розетка.

5. Виявляється, що найзахопливішим різновидом російської рулетки є стеження за перебігом ракетних атак в режимі реального часу. Скільки літаків у повітрі? З акваторії яких морів впущено ракети? Скільки «калібрів»? Скільки «кінжалів»? В якій послідовності летітиме сьогодні: спочатку «шахеди», а потім – ракети? Чи «шахеди» полетять уночі, а ракети – зранку? Скільки зіб’є наша ППО, а скільки – не зіб’є…О, скільки відкриттів марудних нам взимку дарував чарівний русскій мір…

Можна згадувати ще багато чого. Як увечері у легкий морозець не поспішаєш додому, бо там не набагато тепліше, ніж на вулиці. У тут, на вулиці, хоча б свіже повітря.

Як починаєш цінувати співвітчизників! Особливо тих, хто, задівши тебе плечем на вузькій вулиці, чемно вибачається: «Перепрошую, пане, нічого ж видно…»
- Так, - відповідаєш, - йоб…і кацапи!

А ще - як болять порізи на пальцях, пошматованих гострим кухонним ножем, коли готував вечерю при ліхтарику. Чи як намотуєш кола на нічному подвір'ї. Чому? Бо вдень, залізши під теплу ковдру, - виспався, коли електрики не було. От і рахуєщ слоненят на свіжому подвір'ї о третій ночі.

Ця найатракціонніша в житті зима йде геть, і кожному українцю хочеться сказати одне: щоб ТАКОГО більше ніколи в житті не було.

І, звісно, - спасибі ЗСУ!

Олександр Арабач