Олександр Черевко: Я не міняв номер телефону. Але він мовчав кілька років

Олександр Черевко: Я не міняв номер телефону. Але він мовчав кілька роківПісля звільнення з посади голови Черкаської облдержадміністрації в березні 2010 року Олександр Черевко зник з поля зору. І трішки неочікувано з`явився в день пародійно- пожмаканої інавгурації Юрія Ткаченка 17 березня 2014 року. 5 років поспіль, з 2005-го по 2010-й, без Олександра Володимировича і сонечко на Черкащині не сідало, а одразу після відставки численні обожнювачі й підлеглі про нього...забули. Наскільки люди, які так довго мали практично необмежену здоровим глуздом владу, здатні до переоцінки цінностей? Але принаймні сьогодні з уст Черевка почуєш те, що не можливо було уявити раніше. «В останні роки мене банально «зализали», - сказав він без диктофону.
Вразив чимось Олександр Володимирович при спілкуванні? Ні, він мало змінився, але в оцінках був адекватним. Не вагаючись, погодився відповідати на будь-які поставлені запитання. Працювати в режимі інформаційного дискомфорту він, виявилося, теж вміє. Але - людина при владі і людина, яка пережила забуття після позбавлення посади – різні люди.



- 12 березня 2010 року щойно тоді обраний Президентом України Віктор Янукович звільнив Вас з посади голови Черкаської ОДА. До того дня в інформаційному просторі Вас було багато. Навіть забагато. Але після звільнення Ви «зникли». Чому? Чим Ви займалися?

- Восени 2010 року я пішов на місцеві вибори. Ймовірно, на той час це був помилковий крок. Я був одним з небагатьох губернаторів, що повністю відпрацювали всю президентську каденіцію Ющенка. Зараз я думаю, що тоді мені треба було відійти від політики. Але в штабі «Нашої України» попросили, щоб я попрацював на виборах. У жовтні 2010-го я пішов на вибори як по партійному списку, так і по округу. Моїми конкурентами були головний лікар Звенигородської районної лікарні – від БЮТу, а від Партії регіонів – заступник головного лікаря обласної лікарні. Однак я переміг. І після тих виборів мої відносини з новою владою Черкащини зайшли в глухий кут. Підрахунок голосів в області проходив нечесно. До сьогодні я вдячний членам комісії в Звенигородському районі. Як би їх там не «гвалтували», вони підписали підсумковий протокол і розійшлися. А потім – категорично відмовилися, попри тиск, той протокол переписувати. Оригінал протоколу я мав на руках. І тут обласна виборча комісія виправила результат (головою Черкаської ОВК восени 2010 року працювала легендарна Ольга Козько, - Пров.). Голова комісії зі мною так і не зустрілася. Прийшов до ОВК. Бачу жінку, члена комісії. У свій час вона працювала в «Нашій Україні», і я допомагав їй вирішувати певні особисті питання. Я тільки глянув їй в очі, а вона відвела погляд і сказала: «Ой,ну хотілося заробити...». Тобто, в комісії просто закреслили моє прізвище і вписали переможцем представника Регіонів. Тоді весь жах цієї влади я відчув на собі. Мені телефонував Тулуб, перепрошував, запевняв, що так вже вийшло, помилилися. Я все одно подав до суду на дії ОВК. І через суд мене визнали депутатом обласної ради. Але відвоювати результати «Нашої України» не вдалося. Ми набрали по Черкащині 4,2 %, але отримати всі протоколи нам не вдалося...

- Мова трішечки про інше. 5 років в інформаційному просторі Олександра Черевка було дуже багато. І раптово Ви зникаєте. Ну, Ви перестали бути губернатором, але це ж не означає, що треба повністю припинити участь у суспільно-політичному житті?

- Ну, я ж не зникав. Пішов на викладацьку роботу в Києві. 2011 року мене обрали головою спостережної ради банку «Київська Русь». Це – публічна посада, я постійно виступав на телебаченні, радіо. На регіональному рівні, звичайно, так – мене не було. Навіть на сесії обласної ради я не приходив. Як пішов з першого засідання, так більше й не повертався.

- Чому?

- Ну, участь у роботі обласної ради – то громадська робота, а я живу в Києві. Ніхто мене на сесії не запрошував. Жодного разу не надсилали матеріали, документи, проекти рішень. Лише в 2013 році почали набирати й хоча б повідомляти про дати, коли призначалася сесія...Ще на першій сесії я підійшов до Рябцева (на той час – перший заступник голови Черкаської ОДА, - Пров.) і спитав: «Слухай, а ти статистику взагалі читав? Те, що Ви говорите з трибуни – брехня. Я не можу цього навіть слухати…» «А, мы знаем, что мы делаем» …Я був у Тулуба. Розповів про те, над чим ми працювали. Сказав, що обласна дитяча лікарня майже завершена, там вже немає чого робити, тільки запустити. Не завершили ремонт музею Шевченка в Каневі, але з об`єктивних причин, через відсутність фінансування. У нас такі-то напрямки залишилися, є досягнення в сільському господарстві. Пізніше я помітив, що все, що я тоді говорив Тулубу, згодом з`являлося в газетах. Тільки не від мого імені. І вже тоді в мене виникла підозра. Згадайте, з якою характеристикою прийшла ця людина на Черкащину? Герой, практик, ділова людина. Коли я передавав справи, сказав новій команді: «Спробуйте мене наздогнати». Перепитайте у виробничників, бізнесменів. Я й зараз кажу, що для Черкаської області період 2005-2010 роки – найкращий. По промисловому зростанню, по залученню інвестицій, по сільському господарству.

- У березні 2010 року після того, як Янукович відвідав Канів, Вас звільнили. Тоді ходило таке пояснення, що це відбулося через нескромність черкаського губернатора. Нібито, пальто на Президенті було дешевшим, ніж на черкаському губернаторі. Це справді так, чи це анекдот? Чому Вас звільнили, як Ви вважаєте?
Олександр Черевко: Я не міняв номер телефону. Але він мовчав кілька років

- Ну, це анекдот. Указ Президента про моє звільнення є на офіційному сайті, можна прочитати. « З зв`язку із закінченням терміну…». Із Януковичем тоді в Каневі ми говорили протокольно. Він мені сказав, що йому не сподобалися дороги на Черкащині. Як правило, перед такими важливими подіями, як приїзд в область Президента, я сам усе перевіряв. Того разу дорогу, по якій їхав Янукович, не перевірив, понадіявся на підлеглих. Потім Янукович запитує: «А чому музей Шевченка не здали?». Відповів, що через відсутність коштів. Мали здати ще в 2009 році, але Уряд завершення робіт не профінансував. Гроші прийшли лише 15 грудня 2009 року. І в мене тоді, як мене не вмовляли, вистачило розуму відмовитися від їхнього використання. Як правило, коли гроші приходили наприкінці року, то все віддавалося підряднику, і той у поті чола починав доробляти. Всі святкують Новий рік, а він, бідолашний, 24 години на добу працює. У нас же бюджетна система така: якщо ти до 24 години 31 грудня не використав гроші, хлоп, все закрилося, і грошей більше немає. Чекай бюджету на наступний рік…Тому ті всі розповіді про дороге пальто – то байки. Термін Президента Ющенка закінчився, і мене звільнили, як й усіх інших губернаторів. Радниця Януковича Анна Герман там дала власну політичну оцінку: мовляв, звільнили через недоліки в роботі…Які там недоліки!

- Одначе музей Шевченка в Каневі регіонали відремонтували вже до 24 серпня 2010 року. Тоді екс-мер Черкас Олійник сказав, що – бачите, регіоналів діякі критикують, що вони якісь не патріотичні, а вони взяли – й зробили музей. А патріоти за 5 років не могли довести справу до кінця...

- У цьому відремонтованому музеї немає духу Шевченка. Ми хотіли зробити Шеченка в національному колориті, але сьогодні в канівському музеї національного колориту немає. Треба обов`язвово повернутися до того проекту реставрації, який у нас був: повернутися до варіанту, розробленого ще Кричевським. А Олійник? До речі, коли мене звільнили, він зателефонував найперший. Радості особливо й не приховував. Він постійно намагався мені шкодити, коли я працював у Черкасах. Каже мені: «Я співчуваю...Але Ви не переймайтеся». А я й не переймаюся, кажу. Звісно, Олійник тактично сильний політик. Стратегічно помилився з Регіонами, і тепер вештається по світу Бо зна де. Пригадую, як ми з Гресем (екс-голова Черкаської обласної ради в 2005-2010 роках, - Пров.) зустрічаємо Юлію Володимирівна на кордоні Черкаської області. За три хвилини до приїзду Тимошенко приїжджає Олійник - з величезним букетом троянд. Вперся у машину на заднє сидіння між мною та Гресем. Юлія Володимирівна – не місці біля водія. Олійник посередині, тримає троянди, які закривають не лише його обличчя, а й частково – наші з Володимиром Анатолійовичем. Розмовляю з Тимошенко, а через Олійникові троянди її не бачу. А він так дивиться на неї захоплено, що хоч до рани прикладай. Потім, коли бачив вже регіонала Олійника на телешоу, де він постійно критикував Тимошенко, часто згадував той букет...

- Ви були натхненником та ініціатором державної програми «Золота підкова Черкащини». Одразу після Вашого звільнення Ваші наступники розгорнули кампанію з рослідування фінансових зловживань при використанні коштів у рамках цієї програми. Тулуб, до речі, у квітні 2011 року говорив таке: «Подивіться, скільки ж цинізму треба мати? Казали, що відродять пам`ятні місця Черкащини. Куди не їхав, усюди стояли біл-борди «Золота підкова Черкащини». А що ми там побачили? Сьогодні три людини сидять...І зараз вже закінчуються розгляд цих справ...». Ці слова – фактично персональний публічний докір Вам. Чому Ви не захищали себе і свою програму?


- Як це я не захищався? Захищався, наскільки це було можливо у тих умовах. Ці слова Тулуба – докір не тільки мені. Це –докір Україні. Тулуб мене якось запитав: «Ну, ти ж не націоналіст?». «Ні, - відповідаю, - я не націоналіст. Я українець». Був Указ Президента Януковича про продовження дії цієї програми. Були певні ілюзії, що дадуть працювати далі. У Черкаської області були чудові показники, область постійно перебувала на достойному місці серед інших регіонів. Не судилося. Але я навмисно розробив дію цією програми ще на 5 років, щоб Черкащина могла отримувати кошти на відновлення пам`ятників у рамках «Золотої підкови». Це буда єдина, унікальна як для України, регіональна програма, затверджена постановою Кабміну. Для того, щоб робити щось конкретне, треба мати фінансовий ресурс. Це була форма залучення коштів для розвитку наших духовних цінностей. Але в цю ж програму були закладені дороги, газифікація, оздоровлення водних артерій тощо. Ми хотіли за допомогою «Золотої підкови» змінити край. ...Коли в 2007 році керівником Уряду став Янукович, зміст цієї програми був вихолощений. Нам сказано було на рівні Кабміну: газифікацію викиньте, дороги – викиньте...Але це була візитівка Черкаської області. Цю програму сприймали в усіх міністерствах і відомствах держави. Я люблю свій край, тут народився і тут помру. Але будемо відверті – досьогодні ще Черкащина – село-селом. Ми хотіли це змінити. Але 2007 рік, Олійник, Вязьмітінов ( на тойчас – заступник голови Черкаської облради від СПУ, - Пров.) , вони почали компанію з дискредитації програми. Їхін марення й тоді, й сьогодні якось дуже легко сприймалися. Зрозумійте: де губернатор, а де- конкретне здійснення програми? Спочатку все затверджувалося Мінрегіонбудом. Потім виносилася постанова Кабміну. Мінфін виділяє кошти, Держказначейство контролює кожен платіж. Черкаська обласна рада ухвалює рішення, роглядає кожен пункт на комісіях, погоджує все це. Після цього починається фінансування робіт. Для фінансування є замовники, є підрядники, тендери, КРУ, прокуратура…

- Ви стежили за долею людей, яких намагалися засудити по цій справі? Намагалися бодай чимось допомогти?


- Безумновно, стежив. І навіть більше…Ці люди були ні в чому не винні. Був розроблений загальний сценарій. Підрядника посадили, керівника УКБ посадили, одного голову адміністрації посадили. Хотіли посадити й мене. При Януковичі будь- яку область візьміть, у кожного «ющенківського» губернатора були якісь проблеми. Люди на Черкащині постраждали безневинно. Один із невинно засуджених на газетному клаптику написав і передав рідним для мене: «Їм не цікава «Золота підкова», ім цікаві Ви і Ющенко. Робіть щось…». Цей газетний клаптик і досі в мене зберігається. Він писав мені персонально. : Допоможіть мені, бо я не витримаю…».

- Якою була доля цих людей?

- Усі вони були випущені на свободу.

- Тобто, реально ніхто в Черкаський області засудженим по «Золотій підкові» не був?


- Ні, звичайно…Розумієте, мене постійно тероризували. Перед місцевими виборами в 2010 році мені перетелефонував Тулуб. Попросив приїхати в Звинигородку до голови РДА Мельничука. Приїжджаю. Мельничук мене зустрів і каже: «Олександре Володимировичу, зніміть свою кандидатару. Ви ж розумієте, у Вас там «Золота підкова»…Зніміться. І все у Вас буде добре». Ну, треба розуміти ситуацію 2010 року. Я чесно зізнаюся, що з ролі губернатора ще до кінця не вийшов. Тому після цих слів ледь з ним не побився. Негайно телефоную Тулубу. Запитую в нього: «Що це таке?». Дрібниць вже не пам`ятаю, але говорив дуже різко. Потім вже голова РДА, коли все скінчилося, сказав мені тихенько: «Якщо Ви не відмовитеся, мені знімуть».

- І зняли?

- Зняли…Згодом обрали головою районної ради. Отакою була ситуація. Усіх людей, які працювали зі мною, тягали на допити. І таким чином тероризували півроку. Коли прийшов до черкаської міліції Дерновий, то мені передавали його ресторану розмову з Олійником. «Ми всіх помаранчових посадимо», - обіцяв Дерновий. Хоча по Дерновому…Колись до мене прийшов Каплій (Микола Каплій – за часів губернаторства Черевка – начальник УМВС в Черкаській області, - Пров.) і запитав: «Допомагати Дерновому чи ні?». У 2005 році, якщо пам`ятаєте, Дерновий потрапив за грати за зловживання на виборах у Мукачево. Я сказав, що тюрма – то таке діло. Коли можете, то допоможіть…Тому я не думав, що такий настрій Дернового – це дуже серйозно.

- Ви проходили по справ свідком?

- Так, як свідок. Проти мене ніхто нічого не порушував. Але думаю, що якби вони щось на мене вибили, то можливо було б все. За мною постійно велося зовнішнє спостереження. Вдома в Черкасах - -біля будинку чергують машини. У Водяниках – машини. Я просив Дернового: «Що ти робиш? Зніме це спостереження…». Колись був випадок. Невістка була вагітна. Ми всі якось виїхали, а вона вночі одна лишилася вдома. Зателефонували мені о 4-й ранку, перелякана. Хтось ходить по двору, собаку отруїли. Я після цього поїхав до Тулуба. Він при мені телефонує Дерновому: «Слухай, ну ты там пацанов у Черевко сними…». На допити викликали всіх, навіть моїх секретарок. Пам`ятаю, як зараз. 4 січня 2011 року. Одну з моїх секретарок викликали на допит. Навіщо? Запитували: «Що може десь цікаве бачила? Що де валялося, коли заходила? Щось хтось цікаве говорив, а ти почула?» Людей таким ставленням лякали надзвичайно. Якою є «казьонна людина»? Вона й так усього боїться.

- 4 роки як Ви вже не при владі. За цей час багато було передумано. Що Ви сьогодні вважаєте робилося Вами так? Що б Ви, коли б була така можливість, зробили по-іншому?
Олександр Черевко: Я не міняв номер телефону. Але він мовчав кілька років

- …Були прорахунки в кадровій політиці. Перша команда формувалася по квотному принципу, як і зараз. Перший заступник – від однієї партії, другий – від іншої. Коли замість Тимошенко керувати Урядом прийшов Єхануров, то викликав мене й каже: «Слухай, от до тебе немає претензій. Але ж твої заступники – Лебідь, Рак і Щука. Або ти їх поміняй, або проситиму Ющенка, щоб він їх кудись перевів в інше місце». Або телефонує Яценюк. «Йду зараз до Ющенка...Ти ж розумієш, що таке економічні показники? Що у Вас там з ними на Черкащині?». Тоді за економічні показники регіону відповідав заступник від БЮТу Ігор Єресько. Викликаю Єреська. «Скажіть, Ви робите те, те і те......». Ні, каже, не робимо. «Чому?». «А я думав,- говорить він, - що все це робиться так, автоматично». А в нас же стільки цього людського фактору! Треба постійно контролювати. Тому довелося майже всіх поміняти. І контроль, контроль, контроль. Мені не вдалося дійти до низів і щось кардинально змінити у кращий бік. Проте все одно при нас порядка було значно більше. Наведу лише один приклад. Приїжджає до мене у Водяники батько. Йому вже 84 роки, він живе в Умані, але, незважаючи на вік, ще працює. Я проводжаю його до автобусної зупинки. І ніхто з людей на зупинці не знає – приїде автобус чи ні? Кажуть, що має приїхати о 15.40. Але буде він чи ні – Господь Бог знає...В жодному селі немає розкладу руху. Нічого не заважає владі змусити перевізників наклеїти розклад руху автобусів. Це лише один дрібний приклад. Ми теж говорили про те, що влада – для людей. Однак дійти до людей не зуміли. Ну а при регіоналах...Ви намагалися в останні роки спадщину оформити? Або земельну ділянку зареєструвати?

- У Вас за часів губернаторської «п`ятирічки» були тісні стосунки з багатьма людьми, які швидко переорієнтувалися на співпрацю з вашими ж політичними антагоністами. Наприклад, керівник штабу Ющенка в 2010 році Геннадій Бобов вже через кілька місяців став одним з провідних регіоналів Черкащини. Журналісти, які не виходили з Вашої приймальні, стали затятими оспівувачами здобутків Тулуба? Як Ви ставитесь до цих людей зараз? Чи підтримуєте з ними стосунки?

- Ну, інколи спілкуюся. Але особливого спілкування,як раніше, немає.Розумієте, перший рік після звільнення – це була пустота. У мене є старий номер мобільного телефону, який я не міняю вже багато років. Він кілька років мовчав. Останнім часом, після призначення Юрія Ткаченка головою Черкаської ОДА, - ожив. Розумієте, отакою є людська натура. Найголовніше тут самому залишатися собою. Як будувати стосунки з тими, кому ти дав путівку в життя, кому посади давав, кому долю фактично зробив? Давав медалі, ордени, погони, кокарди...Коли людина бодай щось робила, я був не жадібний на похвалу й заохочення. Це біда нашого суспільства. Дивіться, я ж працював без охорони. І сьогодні вільно пересуваюся. Спокійно спілкуюся з усіма. Наступники ж мої так охоронялися, що спробуй ще підійти...

- Якщо порівнювати роботу над іміджем, то у Тулуба було багато чого від Вас. Постійні інтерв`ю, безліч фото в газетах та журналах. Вам не здавалося, коли Ви споглядали на таке марнославство Героя, він багато в чому схожий на Вас?


- Все, що вони говорили, - то була суцільна брехня! Я і через це теж не їздив на сесії обласної ради, бо треба було кожного разу вставати й гучно грюкати дверима. А удавати з себе такого видатного діяча на фоні безладу в області –несерйозно. Звичайно, не можна говорити, що нічого ними не робилося. Щось робилося. Але в нас була стратегія, було бажання, ми були свої серед своїх. Нікого з нас не треба було охороняти, бо від людей ми не закривалися. От Ви кажете, що щось він там від мене перейняв…Розумієте, я в такі дії вкладав іншу суть. Ймовірно, це теж були з мого боку якісь помилки, але коли й був гріх, то дуже незначний. Якщо там десь мене зайвий раз хлібом-сіллю зустрічали чи щось таке…Це не погано, такою є наша традиція. Я навмисно намагався подавати приклад. Розуміючи, що багато хто до цього буде так ставитись критично …Мені хотілося, щоб владу поважали. Коли б я сьогодні був при владі, то звісно зробив вже по-іншому. З часом оцінюєш себе по-іншому. Я вимагав до себе певного відношення, поваги, але я нікого не грабував, ні в кого не відбирав бізнесу. Я чесно йшов у бій і хотів, щоб в деякій мірі всі поводилися так само. Я показував, як треба відзначати День козацтва, як треба святкувати Різдво, Івана Купала. І багато чого було відновлено, наприклад – святкування Дня села. Показував оці субботники, брав пилку, зрізав омелу. Можна сказати, що в цьому була якась парадність. Повірте, я хотів показати приклад. Бо якби я провів нараду по боротьбі з тією ж омелою, хто там полізе на те дерево обрізати? Наших людей же треба ще знати! От, моє рідне село Водяники. 2004 року стовідсотково голосують за Ющенка, а вже через кілька років – Партія регіонів на 1-му місці. Як це мені було перенести? Мені було дуже погано. Ви от записали це мені в «мінус». Але треба знати наших людей! Вони люблять прислужуватися. Особливо владі. Коли якесь застілля, то таке бувало. Як починають тости говорити, то я вже ледь стримував себе. «Слухайте, кажіть вже щось інше! Що ж Ви одне й те саме про Олександра Володимировича…». Вже з глузду їдеш від цих лестощів. Поїхав я в Городище на свято «Садок вишневий коло хати». Всіх голів РДА вчив бути охайними, мати гарно оформлений кабінет. Казав: «Не пропивайте гроші там по кущах, купіть нормальну кавоварку й пропонуйте людям каву…». На кордоні району мене зустріли. Поки їдемо, розпитую –що, як? По дорозі і голова райради, і голова РДА по 7 разів вже повторили: «От, зараз заїдемо в адміністрацію, поп`єте каву. У нас кавоварка «ЕКспрес» (сміється, - Пров.). Під`їхали. Бачу, що час вже піджимає. Запитав, чи люди вже зібралися. Так, всі вже зібралися, чекають. «Яка тоді кава, коли люди зібралися? Пішли, відпрацюємо програму, а тоді вже кави вип`ємо…». Заходи завершилися, йдемо стомлені в адміністрацію. «Ну, - кажу, - тепер можна й кави випити». А голову адміністрації й райради – бліді від хвилювання. «Вибачте, Олександре Володимировичу, хотіли Вам догодити, і...взяли кавоварку в новому кафе, щойно відкрилося. Взяли в них на годину, думали поп`єте. Ви не пішли, і ми її вже віднесли назад».

-Багато було сказано й написано про Ваш маєток в селі Водяники. З оприлюднених фотографій Вашої резиденції можна було припустити невідповідність витрачених на цю резиденції коштів тим доходам, які Ви мали, працюючи на державній службі. Ви можете довести, що це все було побудовано на чесно зароблені Вами гроші?


-Ну, дивіться: цей родинний маєток має трішки більше, ніж 200 квадратних метрів. Коли працював губернатором, то вважав це своєю заміською резиденцією. Там було зручно приймати людей. Там – не великий будинок. І я його вже тричі переробляв.

-Ви можете відзвітуватися про кошти на будівництво?

-Звичайно. Керівником банку я став у 22 роки. У радянській системі я був 9 років банківським керівником. І все життя керував – чи то комерційним банком, чи обласним управлінням НБУ. У мене завжди була висока зарплата. Тому я не прийшов у владу людиною, в якої нічого не було. По суті, крім родинного маєтку у Водяниках, у мене більше нічого не додалося (за часів губернаторства, - Пров.). У мене і в Черкасах є будинок. Побудований прозоро, відкрито. Скажу вам, що влада, яка була, вона все перевірила, переміряла, перерахувала.

-Як Ви опинилися поруч із Юрієм Ткаченко на церемонії представлення його головою Черкаської ОДА? Ваша присутність поруч із ним здавалася дивною...

-З Юрієм Ткаченком мене пов`язують багато років спільної роботи. Вже не пам`ятаю точно, чи в 1992-му, чи в 1993-му році він приїхав на роботу в Золотоношу, на роботу в комерційний банк. І потім ми, так склалося, майже постійно були в одній команді.

-Можна сказати, що Ви його хрещений батько? В політичному розумінні...

-Деякою мірою – так...У 2004 році, коли всі банкіри були за Януковича, я єдиний з усіх керівників обласних управлінь НБУ пішов за Ющенком. Юрій Олегович, працюючи керівником «Ощадбанку» в Черкасах, тех допомагав. Спочатку у прихованій формі, а потім вже й відкрито. І після того, як мій мобільний телефон на роки «замовк», ми з Ткаченком продовжували підтримувати нормальні, теплі стосунки.

-Але в певний момент, 17 березня, Ви опинилися не те що за його спиною, а пліч-о-пліч...Завжди губернатора представляв віце-премьєр, а тут вийшло, що представляє керівник комерційного банку...

-Ситуація така: його призначають. Я приїхав підтримати його морально. Вважав, що зберуться депутати обласної ради, Ткаченка всім офіційно представлять. Але Юрій Олегович зателефонував у Київ, а там йому відповідають: «Представляти з такою помпою – то вже вчорашній день. Це не модно, заходьте й працюйте!» Ну, так цього разу представили чи не половину губернаторів. Тобто, ніяк не представили. Ткаченко домовився з Валентиною Михайлівною (Коваленко, головою Черкаської облради, Пров.), що представить його вона. Я під`їхав о 4-й годині до ОДА. Піднімаюсь по східцях, назустріч Коваленко. Запитую: «Ви йдете представляти?». «Ні, я йду тут ось по справах». Але Ткаченко з нею домовився. І з її боку так умивати руки – це було дуже неправильно. І політично незріло. Після цього стояти в стороні з мого боку вже було якось не по-людськи. Я підійшов морально підтримати, щоб Ткаченко не почував себе одинаком. Ну, репліки були усякі від людей. Ну, так потім чохом і зайшли якось в кабінет голови.

-Після призначення Ткаченка кілька депутатів Черкаської облради розповіли, що зараз із депутатами обережно так працюють на предмет ймовірного призначення Вас головою облради? Такі переговори дійсно ведуться?

-Про такі перемовини я нічого не знаю. І скажу більше, що не вірю в те, що таке було. Із Юрієм Олеговичем ми спілкуємося. Але цю тему з ним ми ніколи не обговорювали. Підозрюю, що цю інформацію могла поширити сама Валентина Михайлівна. Так би мовити, працюючи на упередження.

-Отже, на посаду голови Черкаської облради Ви не претендуєте?


-На сьогодні – ні. Голову облради тільки но обрали. На якій підставі її переобирати? Інша річ, що вона показує зараз певну безхребетність. Ти ж – голова облради. Маєш бути самостійним політиком. Знаєте, я думаю, що Любов Майборода на цьому місці була б кращим варіантом голови.

-У Вас були особливі стосунки з Ющенком. Майже все, що робив Янукович, йшло врозріз з лінією Ющенка. Чому, на Вашу думку, особливо останнім часом Ющенко був таким пасивним? Чому не прийшов на Майдан?

-З Ющенком ми знайомі з 1990 року. Дружні стосунки були і вчора, і сьогодні. Чому він не прийшов на Майдан. Ну, його родина, дружина, діти – всі були на Майдані. Особисто він? Важко сказати.

-Може не був упевнений, що його сприймуть позитивно?


-Можливо й так. Але Ющенко завжди ніс у собі позитив і був до кінця не зрозумілий народом. Він насправді дуже далекоглядний політик. Ймовірно, треба було б йому бути більш жорстким у ставленні до оточення. Ми Ющенка, можливо, по-справжньому зрозуміємо трохи пізніше...Чому так на нього реагували? Люди ж багатьох моментів просто не знають. А оці сьогоднішні жахливі стосунки з Росією... Ймовірність таких кроків з їхнього боку у нас на закритих нарадах із президентом обговорювалася. Їхні наміри були відомі вже тоді. Як таку інформацію можна було виносити на публіку? Ющенка б тоді вчергове зацькували....
05.04.2014 18:55

Автор: Олександр Арабач
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter