Нотатки з суду: Навіщо Черкасам мер Одарич, який нічого не пам`ятає і ні за що не відповідає?

Нотатки з суду: Навіщо Черкасам мер Одарич, який нічого не пам`ятає і ні за що не відповідає?Свого часу досить популярними були опитування на кшталт: «Яким, на Вашу думку, має бути міський голова?», що мали на меті трохи розбудити уяву виборців, вивівши за межі традиційної дилеми «політик-господарник». Про це пише журналіст Оксана Колісник на Фейсбук.

Але мені не доводилося зустрічати опитувань типу: «Яким міський голова бути точно не повинен?» На думку, що питання має бути поставлене саме таким чином, мене наштовхнуло почуте на судових засіданнях у кримінальній справі, яка розглядається зараз Шевченківським районним судом міста Києва за позовом прокуратури Черкаської області до на даний час колишнього і потенційно майбутнього міського голови Черкас Сергія Одарича. Він звинувачується у незаконному звільненні кількох співробітників із займаних посад у міськвиконкомі, та у невиконанні рішень судів з їх поновлення на роботі. Ну і варто додати, що ситуація вилилася в кругленьку «копійчину», точніше, в майже мільйон гривень збитків для міського бюджету у вигляді компенсацій вимушених прогулів та моральних збитків потерпілим.

Тривалий час особисто моє ставлення до цієї ситуації було як до такого собі виробничого непорозуміння, яких в наші часи – сила силена. Ну - звільнили, ну - «силою не будеш милою», зрештою, ну – прикро, але хіба вони такі самі? Чи ж не спостерігаємо, які зі змінами керівництва державних органів чи органів місцевого самоврядування синхронізуються такі собі «хвилі ісходів» персоналу? Щоправда, дуже часто на пенсії і переважно – по інвалідності. Завдяки чому інвалідизація державних службовців в певні періоди вибухово зростає в кілька разів. І, зрештою, мені здавалося, що в діяльності Сергія Олеговича можуть бути набагато яскравші епізоди, ніж звільнення кількох співробітників, хай і керівників – заступників міського голови, начальників управлінь, керівників напрямків.

Їдучі до Києва на судове засідання, де мав відбутися власне допит Сергія Олеговича, я намагалася припустити, що ж почую від нього. За всього мого критичного ставлення до його діяльності на посаді міського голови, я сподівалася все ж на слова «не хлопчика, але мужа», на спробу захистити свою позицію, бачення керівника, словом, щось яскраве…
Але те, що почула, було зовсім дивним. І викликало питання: а, власне, чим займався міський голова цілими днями, з року в рік? За що відповідав, чим переймався?

Почнемо з того, що найчастіше у відповідь на всі питання, які ставилися Сергію Олеговичу прокурором, його захисниками (їх аж троє!), потерпілими, чулося : «Не пам’ятаю». Втім, черкащанам, які мають бажання віддати Сергію Олеговичу свої голоси і знову привести його до просторого кабінету 2-го поверху будівлі міської ради, не варто з цього приводу надто непокоїтися. Точніше непокоїтися варто зовсім не з цього проводу. Адже Сергій Олегович не на забудькуватість хибує. Деякі речі він дуже добре пам’ятає навіть. Зокрема, про те, що не міг через відсутність спеціальних знань фахово розбиратися в багатьох сферах діяльності структурних підрозділів виконкому, тому підписував те, що готували інші. А до сфер, в яких Сергій Олегович був, за його зізнанням, не дуже обізнаним, належали і трудові питання. І це не дивно, бо ж кадрова політика не була для нього пріоритетною, за його ж словами.

Пріоритетність цієї самої кадрової політики була настільки низькою, що міський голова, виходить, не тільки не давав собі клопоту з тим, щоб бодай побіжно знайомитися з трудовим законодавством, а і з більшістю співробітників спілкувався дуже рідко. Навіть з тими, які обіймали посади начальників управлінь. Та і внутрішньовиконкомівськими документами, які регламентують діяльність навіть таких значних підрозділів, як управління, Сергій Олегович не особливо цікавився. Зрештою, для цього, як випливає з його відповідей в судовому засіданні, у нього були заступники. Заступники приймали рішення про створення якихось комісій та початку службових розслідувань, заступники ж підписували якісь інші документи/акти, зокрема й стосовно незаконно звільнених співробітників. Причому, що цікаво, ставалося це переважно в момент, коли Сергій Олегович – а це він точно пам’ятає! – перебував, то у відпустці, то у закордонному відрядженні, то у ситуації виборчої боротьби. Саме з появою певних заступників деякі підлеглі, робота яких до того сприймалася цілком задовільно, раптом чудесним чином перетворювалися на ретроградів та малокваліфікованих недбальців, які не заслуговують ні на що інше, окрім звільнення. Заступники ж (і трохи начальник відділу кадрів), виходить, також і кістьми лягали, аби ніякий суд не зміг повернути звільнених на їхні попередні робочі місця і взагалі в стіни виконкому. Загалом, посада заступника міського голови Сергія Олеговича Одарича була оповита якоюсь недоброю аурою. Тому люди, яким траплялося її обіймати, загалом довго на ній не затримувалися. Одні, певно, не витримували необхідності творити «чудеса», подібні вищеописаним, інші… А інші «чудесним» чином опинялися без повноважень і, зрештою, без роботи. Незаконно, на думку Суду. І знову, Сергій Олегович, наче і ні при чому – все секретар міської ради, депутати чи ще хтось інший. Що робив сам? Йому це згадується важко…

Але хоча б хвилювали Сергія Олеговича ці ситуації? І те, що суди приймали якісь рішення та вказували на незаконність звільнень? І те, що виникали ситуації, коли на одній посаді одночасно перебували дві особи? І що платилося за все це з міського бюджету? Саме в той час, коли Сергій Олегович щодня з телеекранів та комп’ютерних моніторів наполягав на необхідності ефективно використовувати бюджетні кошти і в жертву цій «ефективності» був, зокрема, принесений муніципальний духовий оркестр. І от ще питання: якби всі, кому довелося в ті роки піти не зовсім за своєю волею з виконкому, з муніципальних установ та підприємств – а таких значно більше, ніж тих, хто виступає в ролі потерпілих у теперішньому судовому процесі – відстоювали своє право на працю, чим би розплачувалася міська громада? І, грішним ділом, чи не довелося б дійсно продавати приміщення міськвиконкому, аби компенсувати всю моральну й не тільки шкоду?

Та, про що це я? До чого тут Сергій Олегович? Ні до чого? А якщо ні до чого, то є питання насамкінець: для чого він такий на посаді міського голови? Якщо, за його ж словами, увесь час відповідальність лежала на інших? І чи ж тільки у кадрових питаннях…
28.04.2014 14:55
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter