12 березня 2019 року, за неповні три тижні до першого туру президентських виборів, обласне управління СБУ в Черкасах, розпочало гумористичну акцію з елементами абсурду й маразму «Нашугаємо прозаїка Слєпиніна».

Нагадаємо, що тоді на квартирі Слєпиніна оперативники СБУ провели обшук, виявили комп’ютери «з провокативними матеріалами», в яких Слєпинін «засуджував і негативно оцінював створення Помісної церкви України та отримання рішення про надання Томосу». Ці матеріали, за версією слідства, письменник поширював на російських Інтернет-ресурсах. Звісно, «на замовлення російських кураторів»…

Експрес-аналіз дій черкаських «сєкурітате» Провінція зробила гарячим слідом вже наступного дня в матеріалі «СБУ відкрила в Черкасах "полювання на відьом".

Тези того матеріалу:

- в Україні свобода слова та віросповідання, тому кожен громадянин має право оцінювати отримання Томосу й створення ПЦУ на свій власний розсуд;

- інкримінування письменнику Слєпиніну порушення ст. 161 ч. 1 ККУ(«умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової та релігійної ворожнечі…») - нісенітниця. В Україні мільйони людей критично ставилися до створення ПЦУ, то що – всім їм висувати підозри за статтями Кримінального кодексу? Тим більше, що за Конституцією жодна релігія в Україні не є обов’язковою…

- розпалювати міжнаціональну ворожнечу шляхом розміщення статей на православних сайтах Росії – занадто хитромудрий шлях. Враховуючи те, що в коло читачів цих ресурсів входить від сили кілька десятків громадян України, які є однодумцями автора…

Зрозуміло, що на початку березня 2019 року, коли багато хто вважав, що Порошенко має реальні шанси переобратися на другий термін, черкаська «сигуранца» проявила занадто багато запопадливості.

Однак в президенти вийшов «не той, що за Томос», а той, що називав його «термосом». І цілих 8 місяців черкаське УСБУ Слєпиніна не турбувало. Так би мовити, розпалюй, Олеже Семеновичу, ворожнечу, на здоров’я…

Для глибшого розуміння анекдотичності ситуації напишемо, що «розпалювачу» Слєпиніну – 64 роки. Наполегливості черкаських спецслужбістів він здатен протиставити лише гіпертонію, хронічно підвищений тиск та нестерпний характер. В останні роки Слєпинін заробляє на життя написання казок для дітей. Пише роман…

Далі – слово самому Слєпиніну: «…У листопаді 2019-го «справу Томаса» і «за розпалювання» - поновили.

12 листопада хитрістю через дружину був вилучений наш ноутбук (слідчий зателефонував додому Слєпиніну та попросив принести ноутбук, який під час обшуку вже вилучали, вивчали, а потім повернули, - Пров.). Слідчий А.Н. Жила пообіцяв повернути його наступного дня. Обсяг заповненої пам'яті на момент вилучення був нами зафіксований.

14 листопада ввечері до мене додому працівники СБУ принесли повістку для «опитування» в слідчому управлінні МВС на 18 листопада, підписану «старшим слідчим А.С. Паньковим ».

15 листопада вранці подзвонив Паньков і повідомив, що о 12.00 15 листопада відбудеться суд щодо арешту ноутбука.

Моя аргументація в суді не спрацювала.

Я вважаю, що в ноутбук можуть вставити що завгодно, підігнати зміст під необхідний слідчим результат, бо в МВС проговорилися: «Будемо відновлювати».
Що відновлювати? Мій історичний роман «Експерт-2014», який я пишу і в заготовках до якого - безліч довідок, статей і хронік, що скачані мною з Інтернету? Їх у ноутбуці давно немає.

Якщо будь-які статті там з'явилися - висновок однозначний: слідство пішло на «липування», як у 1937 році.

У засіданні я просив суддю Є.Г. Козедуб, щоб слідчий показав ноутбук, і ми б порівняли обсяг заповненої пам'яті. Мені відмовили. Ноутбук «судили заочно» і заарештували.

17 листопада (в неділю) я виявив в місті за собою стеження. На наступний день в коридорах слідчого управління, як мені здалося, я бачив «юнака в чорному», який за мною стежив.

18 листопада пройшли «опитування».

Я погодився відповісти на всі питання, роз'яснив все. Але всупереч здоровому глузду справу закрито не було! Маю підозри, що всі мої простодушні відповіді слідчий може інтерпретувати мені ж на шкоду…»

УСБУ в Черкаській області мало шанс вийти з ситуації розумно – «забути» про цю "інквізиторську" справу.

Якщо, за їхньою логікою, людина за «дорученням російських кураторів» порушує ККУ, то навіщо йому давати 8 місяців гуляти на волі, повертати накопичувачі інформації, потім – знову їх забирати?

Письменник Слєпинін, у свою чергу, за ці півроку міг би накивати п’ятами до «кураторів», однак чомусь і не думає зриватися з насидженого за 40 років життя в Черкасах місця...

Замість того, щоб пишатися тим, що в українських Черкасах живе й працює відомий російський письменник, не ходить з хоругвами по вулицях, не нишпорить по храмам УПЦ КП зі свічкою, як Стьопа Ліходєєв, а пише романи й казки (і публіцистику на релігійні теми – теж пише, має на те конституційне право), йому псують здоров’я та репутацію з кон’юнктурних та надуманих підстав.

Єдине, що можна зробити в даній ситуації, це озвучувати прізвища всіх причетних до цієї історії посадових осіб і їхніх добровільних помічників.
Щоб колись діти й онуки:

- активіста, що написав на Слєпиніна донос;

- експерта, професора ЧНУ, що, проаналізувавши статті в російських православних онлайн-ресурсах, накрапав «експертний висновок»;

- слідчих УСБУ в Черкаській області тощо…

…прийшовши в музей письменника в Черкасах, мали б можливість прочитати, що колись їхні дідусі зіграли …підлу роль в житті людини, чия книжки вони тримають в руках.

Геннадій Саприкін