"Провінція" оприлюднює відкритий лист головного редактора газети "Козацький Край", бійця батальйону "Айдар" Олега Островського з приводу резонансного матеріалу, який було надруковано в ряді черкаських Інтернет-видань.

Вельмишановний керівник проекту Інтернет-видання «Прес-центр» Віталій Латишев!

Я, Олег Островський, не міг змовчати після поширення на Вашому сайті статті ”Самооборона” озброєна лише пістолетами протистояла важкій техніці”

Добре, що маю трохи вільного часу – проходжу курс реабілітації в Черкаському обласному госпіталі ветеранів після поранення в селі Георгіївка. Це в 5 кілометрах під Луганськом. До речі, в статті Ви обмовилися, що «додзвонитися Олегу» не змогли. Як на мене, дивнувато писати так про людину, з якою Ви не знайомі, тим більше, що я старше, ніж Ви, за віком...

...І хоча в переліку пропущених викликів Вашого номеру я не знайшов, прокоментувати Ваш талановитий, але дещо неточний, журналістський матеріал просто зобов`язаний.

У Вашій статті йдеться про те, як «що скоріш за все, люди відомого підприємця з Чигиринщини Олега Островського» ( Ви не впевнені ) гасали по полям «іншого власника» (звідки Ви знаєте хто власник?) біля села Худоліївка та заважали «моєму приятелю збирати врожай». Так от повідомляю, що я проживаю в Черкасах, а родом із села Червона Слобода Черкаського району. І це ніяк не Чигиринщина.

Почнемо з самого початку. Тобто, вибачайте, з мене. Ви розповідаєте про земельний спір між двома суб`єктами господарювання за право збирати врожай на землях біля села Худоліївка Чигиринського району. Про одну зі сторін конфлікту – компанію «Олімп» - Ви згадали. Іншу ж представили «людьми Островського».

Зайве говорити, що фірми, громадського об`єднання або гуртка за інтересами «Люди Островського» на території України не існує. Є СТОВ «Урожай СК», який має обгрунтовані претензії до дій компанії «Олімп». Дивно, що провівши цілий день «в полях», чергуючи кілька годин біля райвідділу міліції Ви так і змогли з`ясувати назву іншої сторони конфлікту.

Повідомляю Вам, що впродовж кількох місяців на початку 2014 року я працював директором СТОВ «Урожай СК». Але 6 червня 2014 року склав з себе повноваження директора через те, що добровольцем пішов на фронт в зону АТО. З 7 червня і по цей день директром СТОВ працює інша людин
З того часу я не маю відношення до роботи даного СТОВ. Акцентую Вашу увагу, що не є засновником або співзасновником даного СТОВ.

З 19 липня 2014 року, зробивши « коридор» до Луганського аеропорту і з’єднавшись з десантниками 80-ї аєромобільної бригади, ми опинились в оточенні сепаратистів. У результаті вибуху фугаса я отримав черепно-мозкову травму та контузію 2-го ступеню. Через тиждень, вийшовши з оточення, був змушений повернутися в Черкаси на лікування. Показники крові по приїзді: СОЕ-70, гемоглобін-100, тромбоцити-545…(порівняйте їх з нормою.)

З того часу 90 % свого часу присвячую лікуванню та реабілітації.

Пишу це не для Вашого або чийогось жалю чи співчуття. Я усвідомлював, куди йшов і чим це може закінчитися. Пишу про це виключно для точності викладу.

...Після ознайомлення з Вашим матеріалом я зв`язався з директором СТОВ «Урожай СК». Він мені розповів про суть конфлікту, про що я нижче повідомляю й Вам. ( Хоча, як справжній журналіст, Ви це могли зробити і самі).

5 квітня 2013 року СТОВ «Урожай СК» наддав ТОВ «Олімп» землі в суборенду. Відповідний договір про це було підписано керівниками обох сторін.
За умовами договору ТОВ «Олімп» мав до 31 грудня 2013 року сплачувати СТОВ «Урожай СК» плату за оренду землі.

«Олімп» прострочив виплати на 9 місяців.

На 1 жовтня 2014 року сума його заборгованості за оренду землі перед СТОВ «Урожай СК» становить 1 млн. 31 тис. 334 гривні. Більше того, «Олімп» засіяв більше земель , а це - самозахват і кримінальна справа.

У той день, коли Ви разом зі знімальною групою ТРК «Вікка» чатували на полі поблизу Худоліївки, директор «Урожай СК» , юрист та двоє працівників охоронної фірми (а зовсім не Самооборони, як Ви, Віталію, зазначаєте в заголовку своєї статті) доводили суть претензій представникам «Олімпу» ( це, між іншим, зафіксовано на Вашому фото.)

Хто правий в конфлікті «Урожаю СК» та «Олімпу»? Нехай дві структури розбираються між собою. Є суд, який розставить усі крапки над «і» ( НЕ міліція і не журналісти).

Пишу це Вам для того, щоб підкреслити: я, Островський Олег, до даного спору двох господарчих суб`єктів маю таке ж відношення,як і Ви.
Я міг би так само сказати, що все це справа рук «людей Латишева». Але робити цього не буду, бо переконаний, що справжній журналіст повинен оперувати фактами, а не «відлунювати дзвін, не уточнюючи – звідки він».

Віталію, увесь громадянський пафос свого матеріалу Ви адресуєте непричетній до конфлікту людині. І пояснюєте це тим, що «люди, наближені до Олега Островського, поширюють чутки, що незабаром він стане великим начальником».

Пане Латишев, Вас дійсно цікавила історія про конфлікт за землю у Худоліївці чи насправді Худоліївка - привід, щоб написати про а-я-яй, як не соромно, незабаром «великий начальник» Островський? Чим гучніше просвистиш, і чим більше тебе передрукують колеги, тим вище вірогідність того, що нагорі замисляться – кого ж ми збираємося призначати «великим начальником»? Це наштовхує на думку про «замовну статтю».

Хто там буде розбиратися, що вигаданий Вами «земельний рейдер» - третій місяць як у лікарнях та госпіталях після поранення?

Судячи з того, що двох працівників приватної служби охорони Ви перейменовуєте на Самооборону, вигадуєте міфічних «людей Островського» та фантазуєте на тему, як я по-свійські заходжу до кабінету губернатора Ткаченка (це при тому, що самі ж пишете – «я не знайомий з Олегом Островським»), думаю, що маю право це написати.

Як на мене, Ви вдалися до дріб`язкового пересмикування. Ваш матеріал зроблений за таким планом: за основу узято реальну історію земельного конфлікту в Чигиринському районі. Після цього «з пальця висмоктується» моя скромна персона, яка нібито всілася за лаштунками та мутить воду. Висновок: хіба за таке ми боролися на Майдані?

Скажу Вам, як я це бачу. Я на це маю повне право. На Майдані в Києві, у війні на Сході ми, українці, прагнемо бачити свою державу вільною, заможною, європейською країною. Без корупції та владного свавілля. Країною, в якій права людини – найвища цінність. Де конфлікти вирішуються в судах. А журналістів ніхто не пресує навіть тоді, коли вони починають нестримно та доволі неякісно фантазувати і писати «ахінею».

Слава Україні!