Повернення екс-губернатора Черкащини Олександра Черевка в рідні пенати сталося наприкінці червня 2014 року. Банкір і чиновник несподівано став виконувачем обов`язки найбільшого в області внз – Черкаського національного університету. Навіть найбільші оптимісти вважали такий крок Черевка як мінімім несподіваним. Минуло 2 місяці. І вперше в житті Черевко зустрів 1 вересня, День знань, у ранзі керівника університету.
Ніби й логічно було б поговорити з ним сьогодні про університет, який останні 4 роки був ідейним оплотом команди Тулуба, але війна на Сході України вносить корективи у будь-яку розмову. Не згадати про неї в розмові з колишнім губернатором та колишнім членом РНБО неможливо...

- Олександре Володимировичу, на початку року Україна опинилася в унікальній ситуації. Усе вище керівництво держави втікло на території Росії. Після цього Росія анексувала Крим та напала на територію материкової України. Екс-Президент Янукович, екс-міністр внутрішніх справ Захарченко, екс-генпрокурор Пшонка та інші - носії унікальної інформації про реальний стан речей в державі, носії державної таємниці...За часів президентства Ющенка Ви входили до РНБО, тому добре знаєте, про що йдеться. Мало хто сумнівається, що відома їм інформація стала надбанням Росії. Наскільки сильно це впливає на розвиток подій?

- Звичайно, все це впливає, і дуже серйозно. Проблема навіть не в тому, що всі ці люди сьогодні живуть на території Російської Федерації. Проблема в тому, що, будучи при владі, вони здали країну, попередньо пограбувавши її. Так, сьогодні золотовалютні резерви України налічують лише 16 мільярдів доларів. Для порівняння: на 1 січня 2010 року вони становили 37 мільярдів доларів. Також були резерви у гривні – 86 мільярдів. На додачу влада Януковича збільшила внутрішній борг через розміщення ОВДП, облігацій внутрішнього займу – в 2 рази…Одним словом, не вдаючись в економічні хащі, можна сказати зрозумілою для людей мовою – на початок 2014 року економічно здача України вже закінчувалася. Майдан пришвидшив події. Україна готувалася до здачі в 2015 році. Ніхто б вже не голосував за Януковича через впровадження плану федералізації України. Його провідниками тут були Партія регіонів і комуністи. А плани протидії членству України в ЄС, входженню до системи колективної безпеки НАТО були розроблені в Росії дуже давно, ще до президентства Путіна. Хоча при Єльцині цей план ще не мав конкретизованого характеру, а при Путіні - конкретизувався. І вперше ми побачили Україну, поділену на 3 частини, на президентських виборах 2004 року. Пам`ятаєте телевізійні ролики про 3 сорти українців? Пізніше з`явився інший сумновідомий гуманітарний план «Русский мир», спрямований не лише на протидію Україні, а й на зменшення інтеграційних можливостей ЕС. У багатьох країнах Європи з`явилися «Русские Дома», котрі займаються безліччю питань…Сьогодні, я на це сподіваюсь, не лише мені, а й багатьом українцям стало зрозуміло, що в останні роки ми не зовсім відповідально ставилися до української національної ідеї, до теми незалежності, хоча формально всі ці роки повторювали ці слова. Лише після російської агресії люди усвідомили їх значення. Останнє святкування Дня Незалежності в Києві, Одесі, Черкасах, в багатьох інших містах і селах, показало, що люди зовсім по-іншому почали ставитися до незалежності держави.
-
- Через колишє керівницво держави ворогу відомі прізвища командирів усіх військових частин, що беруть участь в АТО. У кожного є діти, родичі. Це відкриває фактично необмежені можливості впливу на моральний стан командного складу армії, на моральний дух військових…Противнику відомо майже все: де розташовані військові склади, як вони охороняються... Фактично військових секретів в Україні вже немає. За таких умов можна переломити ситуацію?

- Якщо є сумніви в перемозі, то немає для чого воювати. Так, недоліки в організації бойових дій відзначає чимала кількість як експертів, так і безпосередніх учасників. Якщо говорити про мою думку, то, вважаю, Україні слід повністю закрити кордон із Росією. Упевнений, що нам слід перестати вживати абревіатуру АТО (антитерористична операція). Це війна, де на боці ворога виступають й наші люди зі східних областей. Однак ними керують з Росії. Яка ж тут антитерористична операція?

- Україна повинна зупинити транзит через свою територію російських нафти та газу?

- До цих питань слід підходити дуже зважено.Слід проаналізувати всі аспекти таких рішень: у чому ми виграємо, в чому програємо. Як це відіб`ється на європейських країнах? Я б не наважився сьогодні давати такі радикальні поради…Але те, що нам варто розірвати дипломатичні стосунки і діяти за законами військового часу, - у цьому я впевнений.
-
- Чому на такі кроки не йде Порошенко, як Ви гадаєте?

- Напевно, у вищої влади є побоювання ще більшої ескалації конфлікту. Хочеться використати всі можливості, щоб обійшлося малою кров`ю. На жаль, малою вже не обійдеться... Треба діяти чітко, ясно й принципово. Третьої світової війни не хоче ніхто, але дії Росії швидко наближають нас саме до цього. За рівнем військових потенціалів Росію та Україну не можна порівнювати. Росія – одна з найпотужніших у військовому плані держав світу. Наш військовий потенціал значно менший. В останні роки Україна поступово перетворювалася на країну без боєздатної армії. Чому? Це тема для окремої розмови. До того ж на позицію Президента впливає поведінка західних партнерів. США, Великобританія, Канада – їхні дії та заяви не залишають простору для сумнівів. Вони засуджують агресію Росії та готові до розширення санкцій проти агресора. Однак позиція провідних держав Євросоюзу, зокрема Німеччини, є доволі розмитою. Цього не можна не побачити хоча б по суперечливим заявам провідних німецьких політиків із Ангелою Меркель включно. Це водночас дивує й насторожує. Хто-хто, а Німеччина знає, чим закінчується загравання з агресором…...Якби з боку США були б введені повномасштабні санкції проти Росії, це б зупинило агресію. Можна взагалі зробити єдине – країнам ОПЕК можна домовитися про зниження ціни на барель нафти. Це буде разючий удар по російській економіці, якого вона гарантовано не витримає. Економіку буде обвалено, і Путіну буде просто не до війни. Завдання нашої дипломатії – переконати західні країни вдатися до таких кроків, які врятують Україну і зупинять агресора, який своїми діями загрожує світові.

- Ваше ставлення до думки окремих європейських експертів, які вважають, що заради миру Україні слід погодитись на те, що вона втратить Донбас та Луганськ, як раніше вже втратила Крим...Це прагматична позиція?

- Жоден керівник держави не має права на прийняття рішення віддавати бодай крихту своєї території окупанту. Але можу навести один японський вислів: гілка ялини під снігом прогинається лише для того, щоб пізніше скинути сніг і знову випрямитися. Які рішення з цього приводу можуть бути ухвалені керівницвтом держави – сьогодні дуже важко передбачити. Якщо буде врешті ухвалено рішення – віддати цю територію чи зробити її буферною зоною – це, вважаю, матиме дуже погані наслідки для України в цілому і персонально Президента.

- Російський історик Андрій Зубов вважає, що відкрита агресія Росії проти України –насправді є успіхом України. Адже таким чином Путін визнав, що більше він ніяк не може впливати на події на нашій території...

- З думкою в цілому я б погодився. Але слово «успіх», на мою думку, тут звучить недоречно. Ясна річ, - маски зірвано. Ще півроку тому жодна людина не могла б навіть допустити, що Росія здатна напасти на Україну. Навіть тим українцям, які вагалися, сьогодні зрозуміло, що слід скасовувати позаблоковий статус та вступати до НАТО. Треба якомога швидше вирішити питання про інтеграцію до ЄС. Це треба робити, щоб ніхто не заносив сокиру над нашою незалежністю.

- Чому, на Вашу думку, переговори в мінську між Порошенко та Путіним не призвели до припинення вогню? Навпаки, наступного дня почалося пряме вторгнення в Україну російських військ...

- Вважаю, не можна не відзначити, що в ході переговорів у Мінську Президент Порошенко мав дуже достойний вигляд. На фона нашого Президента Путін здавався непереконливим, очевидно намагався зберегти гарну міну при поганій акторській грі. Чому ж мир не настав, а навіть навпаки? Напевне, Президент тримається принципів, які не довзоляють йому прогинатися під нахабним тиском. Він не погодиться віддавати Схід та Крим. Ми ж добре розуміємо, що таке для України Луганська й Донецька області.
В Україні близько 60 відсотків електроенергії виробляють теплоелектростанції, приблизно 36 % електроенергії виробляється на АЕС, і решту, близько 4 % - виробляють на маленьких гідроелектростанціях. Отже, вугілля нам сьогодні конче необхідне, тому нам потрібен Донбас. Так, через невміння правильно застосовувати економічні механізми, вугільна галузь в Україні багато років збиткова. Але без неї Україні доведеться тяжко. Росія ж по суті вже перекрила газовий вентиль.

- Як колишній губернатор, який знає реальну ситуацію...Українські міста на Донбасі та Луганщині потерпають від артилерійських обстрілів. Якщо війна докотиться до Черкас, наші люди мають де сховатися? Якщо, не дай Боже, під обстріл потрапить черкаський «Азот»...

- План дій на випадок ведення бойових дій поблизу Черкас чи на території міста є. Але, не дай Боже, якщо постраждає «Азот», і це станеться раптово, то Черкаси стануть непридатні для життя. Тут я не відкриваю великої таємниці. Це добре відомий факт. Місця для схову людей в Черкасах є. Не всіх вони здатні вмістити, але вони є. Щоправда, в якому вони зараз знаходяться стані, мені невідомо.


- Що треба владі зробити для того, щоб Україна зустріла 2015 рік з посмішками, шампанським, а не в бомбосховищах?

- Слід використати всі можливості, йти на переговори з будь-ким, аби добитися припинення вогню й встановлення миру. Організуватися й провести демократичні вибори до Верховної Ради у жовтні. І звичайно – мир на українську землю не прийде без загальної консолідації всіх українців.


-Ваша поява в ЧНУ в ранзі виконувача обов`язків ректора багатьох здивувала. Банкір, екс-губернатор раптово перетворився на науковця...

- Прийти до Черкаського національного університету мене запросив міністр освіти й науки Сергій Квіт. Головна мета запрошення – підготувати університет до демократичних виборів ректора. Щоб здійснити радикальну зміну тієї команди, яка тут донедавна працювала. Це ж – національний університет імені Богдана Хмельницького! Але якщо згадувати діяльність керівництва університету в останні роки, і це не для кого не таємниця, - керівництво університету було опорою та політичним майданчиком для влади, що привела Україну та Черкащину до величезної руйнації і навіть війни. Також не секрет, що стара команда готується до реваншу. Так, в університеті є частина професорського складу, викладачів, яка живе ще за старими часами й не хоче нічого змінювати. У мене є чимало інформації на тему корупції в університеті. Я провів дві зустрічі з представниками місцевих громадських організацій, так вони мені стільки «нарядів» надавали по викоріненню системи поборів в університеті...Тільки встигай ці «наряди» виконувати. Хоча не все так просто, бо мені треба діяти тільки в межах чинного законодавства. Але зміни в житті університету вже почалися. Я вже прийняв на роботу двох нових проректорів, енергійних, прогресивно мислячих людей. Спільно ми будемо розробляти концепцію розвитку унверситету з урахуванням прийняття нового закону « Про вищу освіту». 6 вересня новий закон набуває чинності. Після цього треба буде ухвалити окремі підзаконні акти, зокрема порядок проведення виборів керівників вищих навчальних закладів. МОН цей порядок повинно розробити, Кабмін після цього – затвердити. Поки що такий порядок не розроблений, і тема виборів поки що не дуже актуальна. Для мене сьогодні найголовніше завдання – змінити обличчя університету. Щоб він по духу й по змісту відповідав назві – Черкаський національний університет. Тому ми відкриваємо тут військову кафедру. Ухвалили рішення про створення багатопрофільного коледжу. Працюємо з багатьма ліцеями та козацьким коледжем.

- Ви часто повторюєте про повернення національного духу в життя університету. Що саме Ви маєте на увазі? Чи не є метою роботи універистету зробити так, щоб вже через 4 роки випускник сільської школи з найвіддаленішого району зміг самостійно виїхати у будь-яку країну ЄС у творче відрядження. Щоб рівень володіння англійською мовою дав би йому можливість знайти готель, відвідати потрібні бібліотеки, музеї, розшукати колег-студентів, які займаються дотичними проблемами, а після цього ще по Скайпу скласти іспит черкаському викладачеві. Хіба не це є метою роботи справжнього університету?

- Розумієте, ці трішки різні речі. 1 вересня в Україні традиційно відзначають День знань. По всій Україні єдиною темою буде одна: Україна – єдина країна. Вважаю, що нам треба звернути першочергову увагу на національно-патріотичне виховання дітей та молоді. Як у школах, так і у вищих навчальних закладах. За 23 роки Незалежності на всіх урочистих зібраннях ми повторювали правильні слова. Говорили про кілограми, центнери, котли, енергоресурси. Але постійно всім всього не вистачало. І ніколи не вистачить поки не будемо єдині в єдиній державі. Щоб всі ми однаково розуміли значення слів «незалежність», хто такі національні герої. А це вже не герої Радянського Союзу. Об`єктивно старшому поколінню важко прийняти це питання. Молодим простіше, бо над ними не висять усілякі «ізми», які вбивалися в голови мого покоління. Коли ми всі будемо єдині в цих питаннях, тоді ми набагато легше розберемося з надоями й ковбасою. Економіка не така складна наука. Але якщо в суспільстві не буде єдності в фундаментальних питаннях, нам як нації буде дуже важко стати на ноги. Тому мій пріоритет – національно-патріотичне виховання. Причому починаючи з професорсько-викладацького складу.

А те, про що Ви кажете...Це я ставлю всім завданням під номером два. Бо вік індустріалізації та постіндустріалізації вже давно закінчився. Ми живемо в еру інформації. Зараз можна й у Португалію не їхати, а сидіти в квартирі у Черкасах, а гроші заробляти в Португалії. Якщо маєш голову на плечах та професійно знаєш певну тему, на яку існує попит.

- Скільки нових студентів прийшло навчатися в 2014 році в ЧНУ?

- 1 597. Це найбільший показник в області.

- 1 вересня вони прийдуть до університету. Усі вони для того, щоб почати навчання, мають сплатити благодійний внесок? Скільки саме?

- Ні, нічого вони не повинні платити. З одного боку, цього не повинно бути. З іншого, я Вам про це кажу як прагматик, - без благодійних внесків університету буде вкрай важко. Особливо через останні події, коли з нас знімають гроші на АТО, а казначейство не пропускає ніякі платежі. В університеті сьогодні доволі слабкий навчальний фонд. Там через вікна повітря гуляє, там стеля ось-ось впаде. Більш-менш нормальна ситуація в корпусі на Дашковича. Туди й гроші вкладалися попереднім керівництвом, там і ситуація краща. І що цікаво...Коли я працював губернатором (2005-2010 роки, - Пров.), за умови непростих стосунків із Кузьмінським (екс-ректор ЧНУ, - Пров.), я завжди знаходив можливість щороку з бюджету виділити університету гроші з бюджету. А тут Анатолій Іванович, будучи довіреною особою Тулуба, працюючи керівником фонду «За майбутнє Черкащини»...Можете повірити, що за 4 роки влада регіоналів не виділила ЧНУ жодної копійки? Враховуючи ту роль, яку при Тулубі відігравав Анатолій Іванович Кузьмінський, можна було б бодай щось попросити на університет...

- І все ж таки: студенти 1-го курсу ЧНУ нічого «благодійного» не повинні платити?

- Ніхто нікого не примушує. Є батьки, які самі бажать робити благодійні внески.

- А як визначити – бажає чи не бажає батько дати на університет гроші?

- Директори інститутів проводять батьківські збори перед початком навчального року. Повідомляють, що в такій-то аудиторії є необхідність утеплити вікна. Примусу немає. Як правило, з`являються охочі батьки, які надають фінансову допомогу. Тут же система: гроші мають надходити на єдиний університетський рахунок, а рахунок облсуговується через Держказначейство. А держказначейство нічого не пропускає...Тому нещодавно у нас був факт,коли керівник студентського самоврядування проявила ініціативу, самостійність, і попросила надавати допомогу на окрему банківську картку. Однак ми все це негайно відкорегували. Я спочатку думав взагалі відмовитися від системи добровільних внесків і пожертв. Але будемо реалістами. Після цього ті ж самі батьки будуть самі показувати пальцем на те, в якому стані навчальні аудиторії та гуртожитки...

- За рахунок чого Ви хочете переконати колектив, який стільки років формував під себе Кузьмінський, у тому, що з Вами йому буде краще?

- Відверто, я не дуже думаю над тим, скільки мені вдасться тут попрацювати – рік, два, п`ять...Моя мета – підготувати університет до проведення демократичних виборів. Хочеться зробити так, щоб студенти повірили в те, що ректор – це така ж людина, як і кожен із них. Ще під час першого виступу я сказав колективу – найголовніше для всіх нас – це студент, його настрій, його моральний стан. Не буде студента, всі наші з вами заслуги нікому не потрібні. Так, я до цього ніколи не працював у ЧНУ. Але для вищої освіти я не чужа людина. Я викладав у Львівському банківському університеті, і в ЧДТУ. Освіта для мене – не чуже.

- Ви спокійно поставитеся до того, якщо на виборах ректора ЧНУ хтось із опонентів отримає більше голосів, ніж Ви?

- Новий закон «Про вищу освіту» значно демократичніше попереднього. За ним у виборах бере участь весь професорсько-викладацький склад. Також мають бути близько 15 % студентів, 10 % - працівники технічного персоналу. Раніше для чого в університетатх обирали ректора – було незрозуміло. Претендент міг отримати менше голосів, але якщо губернатор підтримував саме його, то МОН робило вибір з урахуванням рекомендації губернатора. А по новому закону претендент має набрати від кількості голосуючихз 50 відсотків плюс один голос. Якщо в першому турі такий результат не досягнуто, проводиться другий тур голосування. І рішення колективу університету буде остаточним. Хоча на сьогодні процедура голосування до кінця не опрацьована. Є неузгодженості. Тому чекаємо на остаточне затвердження правил. Поки що мені нічого не залишається, як працювати в ранзі виконувача обов`язків.

-Який результат своєї роботи в ЧНУ Ви вважатимете задовільним?

- Безумовно, хочеться запам`ятатися добрими ділами. Наприклад, наприкінці минулого тижня на алеї головного корпусу встановили презентаційну стелу – своєрідну візитівку університету.

Вже найближчим часом перед головним корпусом буде встановлено бронзовий пам`ятник Богдану Хмельницькому. Бюст Хмельницького, який Ви бачите зараз, з гіпсу, він вже розвалюється. Плануємо відкрити пам`ятник до 1 жовтня. Працюємо над тим, щоб швидко осучаснити вхід до третього корпусу, де завжди працює приймальна комісія. Те, що там є зараз, - це не університетський рівень. Вже зараз подав на експертизу проект добудови корпусу в центрі міста (цей корпус згорів після пожежі в 1990 році і досі не відбудований, - Пров.). Щороку на нього виділяються якісь кошти, потім списуються...Наступне. Університет має ботанічний сад площею 4,6 гектари, майже в центрі міста. Він занедбаний, все в хащах. Так само підходимо до питання системно. Розроблено новий проект, який найближчими днями буде презентовано. Хочеться зробити ботанічний сад відкритим для відвідування людьми. Є база відпочинку ЧНУ на Дніпрі в районі села Сокирне. Там теж треба багато чого зробити, щоб там на регулярній основі відпочивали викладачі й студенти. Є значний фронт робіт по фасаду головного корпусу університету. Я дуже конкретна людина й люблю займатися конкретними справами. Я налаштований на модернізацію ЧНУ...І вітаючи всіх колег –освітян з Днем знань, поділюся своєю вірою в те, що на землю України повернеться мир, і всі ми житимемо в заможній європейській державі, в якій освіта займатиме найпочесніше місце в списку пріоритетів держави.

Денис Сирцов