• 0

Історія української кухні


Історія української кухні дуже цікава та незвичайна. На відміну від «сестринських» російської та білоруської, українська практично немає традицій давньоруської кухні. Немає їх. І причина вся в тій же монголо-татарській навалі, на яку звикли багато що списувати. Але, поклавши руку на серце, не тільки монголо-татари приклали руку (тавтологія :) ) до формування традицій української кухні. За час своєї багаторічної історії територія України постійно захоплювалася різними супостатами. Переважно це були загарбники з азійських країн. У цьому і причина того, що безліч традиційних страв української кухні готується зі свинини. Не їдять мусульмани свинину! А рецепти української кухні ви можете подивитися на http://papigutto.com.ua/ua/.


Загарбники викрадали худобу з окупованих земель а свиней не чіпали – нечиста тварина. Ось свинка і рятувала народ у тяжкі роки. У Луцьку навіть пам’ятник із цієї причини свині присвятили. Тому любов українців до сала має історичні, якщо не трагічні підстави. До речі, українці - не найзавзятіші любителі сала в Європі. Нас суттєво випереджають угорці, у яких існує справжній культ сала на національному рівні. Звичайно, найвідомішою стравою української кухні була, є і буде борщ. І хоча історики кулінарії стверджують, що борщ прийшов у Київську Русь із Візантії як національна страва Стародавнього Риму, від того «борщу» мало що залишилося. Але саме в українській кухні ця страва досягла рівня світового шедевра. Ця надзвичайно складна (без перебільшення!) страва в класичному варіанті має приблизно 20 (!) компонентів. І, що незвичайно, класична страва готується без м’яса. Але це те, що стосується “класики”. Насправді ж існує велика кількість різноманітних рецептів борщу, не кажучи вже про традиційні сімейні рецепти, які просто неможливо підрахувати. Це ж стосується і вареників, іншої традиційної страви української кухні, яку визнали та люблять у всьому світі.


Що ще цікавого? Сформовані ще в ті далекі часи традиції української кухні зберегли свою цілісність та самобутність, незважаючи на агресію, що продовжувалася тепер уже із заходу, з боку Польщі, Литви, Німеччини, Угорщини тощо, у результаті якої частини України в різний час належали різним державам. Та і взагалі будь-яка страва, як і міжнародна компанія, піддаючись різним метаморфозам та змінам, зберігає свою самобутність та оригінальність. Хоча це не могло не позначитися на кулінарних традиціях України, все ж таки основи, принципи обробки залишалися єдиними для всієї української кухні. Проте чимало було запозичено під час численних окупацій.


Можна взяти для прикладу традиційне “смаження” - пасерування овочів для борщу та інших страв. Воно не має аналогів у слов’янських кухнях раннього періоду, і ми запозичили це видозмінене обсмаження продуктів в олії із тюркської національної кулінарії. Історія української кухні перетинається із західними традиціями кулінарії. Подрібнення продуктів прийшло в українську кулінарію від німців, що традиційно використовували цей прийом. І таких прикладів достатньо багато.


Зберігши загальну цілісність, українська кухня, безперечно, не обходиться без помітних регіональних ознак. У цьому, можливо, і полягає привабливість усіх національних кухонь, коли одна і та ж страва готується в кожній місцевості, в кожному регіоні із застосуванням особливих технологій та має свою особливу, неповторну “родзинку”.

05.01.2017 10:25
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter