Іркліїв Чорнобаївського району. Приміщення контори. У невеликій актовій залі збираються селяни. Серед них багато з ковіньками, а хтось одразу на двох. Вони неохоче жартують і сміються. У них – війна. За землю.
Заради досягнення свого вони готові вдатись до крайнього «аргументу»: перекриття руху на трасі Київ – Дніпрпетровськ. Перекриття дороги – мабуть, тепер стає чи не єдиним способом примусити владу бодай говорити з простими людьми. У когось відбирають можливість якісно лікуватись, у когось – їздити безкоштовно в тролейбусі, в когось – вчитись. Влада напирає на громадян з усіх боків, от і виходить, що дороги на Черкащині перекривають мало не щодня. Тож селяни починають замислюватись про свою одвічну зброю – вила.
«Якщо нам не віддадуть нашу землю - ми перекриємо дорогу. А якщо не подіє - будем брати на вила чиновників, - висловлює загальний настрій присутніх пенсіонерка Катерина Селенко. – Я двадцять років відпрацювала в колгоспі. Не була ні в декреті, ні в секреті, а тепер ні землі, ні майна».
Подібна історія тут із усіма. І втрачати їм, окрім мозолів та суцільної кривди, - нічого…

Хотіли, як краще, а вийшло, як завжди

Жителі чотирьох сіл Чорнобаївського району - Ірклієва, Скородистика, Червоногірки та Загородища - довше за всіх селян України прожили при Радянському Союзі. Справа в тому, що коли почалось розпаювання земель сільськогосподарського призначення, в них зберігся колгосп. Тодішній голова «Радянської України» Герой Соціалістичної праці Лука Іваніщенко намагався вберегти від буревіїв ринкових реформ своє дітище, тож створив спілку колективних власників «Міжгір’я», не дав розтягнути майно, розібрати ферми і знищити худобу. Десять років тому, коли в сусідніх селах ішло болісне становлення нових фермерських господарств – іркліївці продовжували жити «при комунізмі».
Але Іваніщенко був не вічним. Після його смерті люди довірили управління спілкою його синові, однак той не мав ані того досвіду, як у батька, ані ділової хватки. Тож у багатьох селян з’явилась думка все-таки розпаювати землі і спробувати господарювати самостійно. У 2006 році іркліївці зробили першу спробу поділити землю і майно. Однак більшість послухала молодшого Іваніщенка і залишила все, як і було.

Паювання затягнулось

Через два роки селяни повторили спробу, однак керівництво «Міжгір’я» на їхні збори не прийшло. Багато хто з місцевих жителів вже гірко шкодував, що колись повірив в благоденствіє у окремо взятому селі, бо, будучи спадкоємцями померлих колгоспників, наглухо загрузли в купі паперів, щоб оформити успадковану землю.
Та справжня проблема в них виникла тоді, коли у 2011 році перші власники землі виграли суди і створили власнеий колективний виробничий кооператив «Вершина». Не має сенсу переказувати, до яких методів переконання селян, щоб ті не йшли до «Вершини», вдавалось «Міжгір’я”, однак безпідставні звільнення з роботи «небажаючи» тут пам’ятають і досі.
Апогеєм протистояння стала передача в оренду господарству із села Мельники всієї землі та майна «Міжгір’я», яке належало останньому на правах колективної власності. Тепер навіть ті селяни, які вже мали державні акти на землю, не могли отримати плату за неї. На хвилі обурення 380 власників земельних паїв записались у «Вершину», одначе спокійно обробляти землю це господарство не може і досі.

Палиці в колеса вставляє влада?

«На сьогодні ми маємо 91 зареєстрований договір, а це 263 гектари землі. Подальше виготовлення державних актів призупинене з невідомих нам причин, - повідомив на зборах «вершинівців» 21 березня керівник кооперативу Ігор Юхно. – Ми звертались неодноразово в усі можливі інстанції, але не чуємо ніяких конкретних відповідей. Відбувається щось незрозуміле, зникають безслідно технічні документації, замовлені повторно – вилучає міліція, створюються якісь черги, прізвища наших членів кооперативу не включають у розпорядження щодо отримання державних актів. При цьому інші селяни, які обіцяють свої паї віддати в оренду іншим господарствам – отримують державні акти безперешкодно. Ми пропонуємо господарству, яке зараз обробляє наші 263 гектари землі, виділити нам їх одним масивом, щоб доки всі члени кооперативу отримають земельні акти, ми могли господарювать. Коли ж всі оформлять землю, ми зможемо обробляти 850 – 900 гектарів. Маю сказати, що ми взмозі сьогодні засіяти і обробити цю землю. Але складається враження, що нас ніхто не чує, ні влада, ні сусіди».
Заступник Ігора Юхна Олександр Юхно навіть не сумнівається, що проблеми «Вершини» - це замовлення влади, яка хоче бачити на цих землях іншого господаря.
«Ми не бажаємо війни, михочемо вирішити питання всіма можливими законними способами, однак нас примушують вдаватись до радикальних методів», - заявив на зборах він.
Не можуть добитись правди селяни і в судах, бо справи по оформленню паїв померлих членів кооперативу, «ріжуть» на рівні апеляції. Обпікшись із десяток разів, юристи кооперативу почали писати звернення до Європейського суду, і одна така справа вже взята там у провадження.
«Таке враження, що нас, як вовків обложили! Але нас 350 душ, усіх у асфальт не закатають!» - рішуче налаштовані стояти на своєму селяни.
Цікаво, що на збори 21 березня прийшов і керівник конкуруючого господарства з Мельників, однак замість того, щоб висловити готовність іти на компроміс із справжніми власниками землі, він почав їм погрожувати, схиляючи таким чином заключити договір оренди з ним. При чому, на цілих 25 років! Зрозуміло, що обурені селяни його мало не побили, звинувативши у всіх названих проти них підступах влади і знищенні майна колгоспу, яке вони так само не можуть розпаювать.

Самі винні

Натомість влада вважає, що члени кооперативу «Вершина» самі винні у своїх бідах, бо не звертались до райдержадміністрації, щоб їхню землю було виділено в натурі.
«Ми розбирались у цій ситуації, і це не правда, що райдержадміністрація перешкоджає отриманню державних актів на землю, - заявив в коментарях журналістам перший заступник голови Чорнобаївської РДА Олександр Тарасенко. – Сьогодні у нас на виготовленні знаходиться 1300 земельних актів. Однак до нас не звертались керівники «Вершини», що їхні землі були виділені в натурі. Коли це є, тоді можна виділяти поля і працювати. Це їхнє недопрацювання. Але це питання вирішується дуже швидко, можна звернутись у будь-яку землевпорядну організацію, чи в Чорнобаї, чи в Черкасах. А влада зі свого боку докладе усіх зусиль, щоб конфлікт було врегульовано».

Перекриття дороги ще буде

Утім, іркліївці не дуже вірять словам влади, бо такими обіцянками вона годує їх роками, а якщо поля із їхніми паями знову засіють чужаки, то вони черговий раз нічого не отримають. Хтось заробить гроші, не заплативши власникам ні копійки. З юридичної точки зору на таке явище навіть є відповідний термін: самозахват. І за це є кримінальна відповідальність. Однак про це в голос ніхто не говорить, не кажучи вже про те, що кримінал міліція чомусь шукає у «Вершині», яка, за великим рахунком, ще й не працювала.
«Нехай краще бур’яном заростає! Нехай влада нас почує, бо інакше бути біді. Ми нічого не боїмося!» - прийняли «резолюцію» учасники зборів, направивши відповідного листа Президенту. Якщо ж не допоможе, поїдуть пікетувати його адміністрацію навіть у Київ.

Тетяна Воронцова