Господарський суд повернув без розгляду позов "Темпа" до Тулуба, бо "Темп" не довів, що Тулуб - суб`єкт...

Господарський суд повернув без розгляду позов "Темпа" до Тулуба, бо "Темп" не довів, що Тулуб - суб`єкт...Суддя Господарського суду міста Києва Гумега О.В. повернув без розгляду позовну заяву ПАТ «Темп» до Черкаської ОДА та Сергія Тулуба через...відсутність у позовній заяві повного найменування сторін та їхньої поштової адреси. А ще – позивачем не надано доказів на підтвердження того, що «Тулуб Сергій Борисович набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності...»


УХВАЛА
про повернення позовної заяви
12.06.13 № 910/11074/13. Суддя Гумега О.В., розглянувши позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ТЕМП" до відповідача-1: Черкаської обласної державної адміністрації відповідача-2: Тулуба Сергія Борисовича про про захист ділової репутації та стягнення 30 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позовна заява № 1.7-01/120 від 03.06.2013 р. і додані до неї документи, повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Стаття 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) містить вимоги щодо форми і змісту позовної заяви.
Зокрема, пунктом 2 частини 2 вищенаведеної статті ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, ідентифікаційнй коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Натомість, фактично у позовній заяві не зазначені ідентифікаційні коди позивача та відповідача-1, ідентифікаційний номер відповідача-2, що є порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України та тягне за собою наслідки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Наведене узгоджується з правововою позицією Вищого господарського суду України, викладену в абз. п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Як випливає з вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
У якості доказу надіслання на адресу відповідача-1 копії позовної заяви № 1.7-01/120 від 03.06.2013 р. і доданих до неї документів, до вказаної позовної заяви додані фіскальний чек № 6303 від 03.06.2013 р. та опис вкладення у цінний лист з повідомленням від 03.06.2013 р.
У якості доказу надіслання на адресу відповідача-2 копії позовної заяви № 1.7-01/120 від 03.06.2013 р. і доданих до неї документів, до вказаної позовної заяви додані фіскальний чек № 6304 від 03.06.2013 р. та опис вкладення у цінний лист з повідомленням від 03.06.2013 р.
Натомість, суд звертає увагу, що в зазначених описах вкладення у цінний лист з повідомленням фактично зазначено про вкладення "1. Позовної заяви № 1.7-01/120 від 03.06.2013 р. з додатками на 9 арк.", однак при цьому перелік доданих до позовної заяви документів в описах вкладення у цінний лист не наводиться, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем вимог ст. 56 ГПК України стосовно його обов"язку надіслати відповідачам копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів. В той же час, до позовної заяви № 300-29/03-5235 від 24.05.2013 р. додані вказані в ній додатки, направлення яких відповідачам фактично позивачем не підтверджується.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати фіскальні чеки № 6303, 6304 від 03.06.2013 р. та описи вкладення у цінний лист з повідомленням від 03.06.2013 р. в якості належних доказів виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.
При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
За таких обставин, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду з відповідною позовною заявою слід також звернути увагу на наступне:
- згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
З наведеної правової норми вбачається, що за загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах за участю юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Участь фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Такий випадок передбачений, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, яка відносить до підвідомчості господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, навіть у тому випадку, коли учасник є фізичною особою, яка не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Проаналізувавши вищевикладене, враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Тулуб Сергій Борисович набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, підставним є висновок про те, що спір в частині вимог до Тулуба Сергія Борисовича не підлягає розгляду в господарських судах України.
Як роз'яснено господарським судам в абз. 2 п. 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви.
- відповідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа. Додана позивачем до позовної заяви копія роздруківки інтерв'ю (додаток № 3) жодним чином не засвідчена, оскільки фактично подана у вигляді ксерокопії, а додана позивачем до позовної заяви копія довідки ЄДРПОУ (додаток № 5) - також належним чином не засвідчена, оскільки не містить відмітки "Згідно з оригіналом", назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка засвідчувала копію.
- крім цього, при зверненні в подальшому до Господарського суд міста Києва, слід звернути увагу на те, що сплата судового збору за подання позовних заяв до Господарського суду міста Києва, здійснюється за реквізитами щодо вказаного суду.
Керуючись п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
УХВАЛИВ:
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега
20.06.2013 15:35
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter