Як інформує Про Головне, до редакції звернулися мешканці Золотоніщини, які шокували розповіддю про так звану участь «на показуху» в оздоровчому таборі у Чапаєвці своїх дітей.
Днями, 18 червня, обласна влада порадувала яскравими повідомленнями про те, як черкаський губернатор Сергій Тулуб бував у Чапаєвці Золотоніського району в оздоровчому таборі, які незабутні враження залишилися у дітей, які там відпочивають. Веселощі, конкурси, розваги — кожен з школярів мріє побувати у хорошому оздоровчому таборі, здобути нові знайомства, подружитися, зміцнитися духом і тілом.
...Кілька днів тому у золотоніських селах кинули клич: негайно зібрати якомога більше школярів та привести їх до школи. Щоб були охайні та знали кілька віршів для справи. Батьки, не второпавши у чім річ, довірилися школі та привели своїх дітей у призначений час. Учнів посадили у шкільні автобуси та повезли до Чапаєвки. Там перевдягли делегацію з кожного села у яскраві різнокольорові форми, навчили, як і що казати. І от настав урочистий час. Прибуло високе обласне начальство. Дядя-губернатор привітно посміхався дітям, спілкувався з ними, запитував, як їм тут живеться, чого навчилися. Навезена дітвора, як і навчали дорослі, розповідала вірші, хвалилася, як добре живеться у «Чапаєвці», які веселощі та розваги для них організовано.
Задоволений посадовець оглядав табір, спілкувався з дітьми, може, й свою юність пригадував у цей час. Чи ж знав той довгожданий дядя про те, як ретельно золотоніська влада готувалася до його візиту, що спереляку для масовки навезла дітей, ніяким боком не причетних до оздоровлення, та навчала змалку, як правильно брехати?
Та це ще не все… Сергій Борисович приїхав до дітей не з порожніми руками, а з цукерками та іграшками. Дітвора раділа, дякувала. Та варто лишень дяді було повернути за ріг табору й помахати «чапаєвцям» «До швидкої зустрічі!», як з «навезених» школярів поскидали форму та посадили назад в автобуси додому, до хати. «А як же цукерки? А подарунки?» — шепталися діти. Та ті ласощі, як виявилося, не для них призначалися. Порозвозили дітей по селах, навіть не нагодувавши (!) у «чудовому», «омріяному», «фантастичному» таборі їхнього району. А вони ж чесно відтанцювали, відспівали та відкліпали великими дитячими очима перед дядею губернатором. Невже й цукерки не заробили?
Повернувшись додому, діти порадували батьків, що, виявляється, вони для звітності були у ролі щасливих таборовиків. Батьки — у шоці! «Не треба думати, що ми всі дурні», — кажуть нам обдурені батьки золотоніщини, яких ми, із зрозумілих причин, не назвемо, аби не накликати помсти з боку золотоніської влади.