Історія остербайтера: "Їсти давали прозору скибочку хліба з сиром"

Історія остербайтера: "Їсти давали прозору скибочку хліба з сиром"Марію Гусаківську з Маньківки в березні 1942 року забрали на примусові роботи до Німеччини. Працювала у двоюрідної сестри Генріха Гіммлера — рейхсфюрера СС — у селі Фіхешбау в Баварії. Воно розташоване в горах, за 70 км від кордону з Австрією.
— Мами вже два роки немає, але вона багато мені розказувала про життя в них, — розповідає Маріїн син Олександр Ткаліч, 49 років. — З іншими дівчатами і хлопцями з нашого села в Німеччину її забрали в березні 1942 року. Удома залишилися мати, молодша й старша сестра, яка хворіла на туберкульоз. Тоді в Баварію вивезли молодь усього нашого села й розмістили в кількох німецьких селах. Мама з полячкою і поляком потрапила до кузини Гіммлера. Її чоловік був інвалідом, дітей не мали. Були жорстокими. Мама часто плакала за рідними. Господар її за це бив. "Скільки ти будеш ревіти? — казав. — У тебе є робота, то роби". Одного разу мама наважилася втекти до сусіднього села. Там служила її двоюрідна сестра. Господар повернув і побив. Поляк і мама працювали біля корів і свиней. Заготовляли сіно. Корів господарі найманців заставляли часто мити. Вимагали ідеальної чистоти, бо молоко здавали для армії. Полячка працювала на кухні. Їсти давали прозору скибочку хліба з сиром і "ерзацкофе", замінювач з ячменю.
1945-го американці визволили остарбайтерів. Марії сестра Гіммлера за трирічну службу дала плаття.
— У деяких наших односельців були добрі господарі. Надавали їм по кілька валіз одягу. Випроводжали як рідних. Звільнених робітників американці кілька місяців відгодовували шоколадом і консервами. Пропонували їхати в Америку — їм потрібна була робоча сила. Але мама дуже скучала за матір'ю і рідними. Коли потрапила до наших, то там давали лише брукву.
Після війни Марія вийшла заміж за односельця Бориса. 10 років із ним не прожила, а промучилася.
— Пив безпробудно і бив матір. Свекруха сказала: "Шукай свою долю на стороні". Її познайомили з Кузьмою Ткалічем, моїм батьком. Він до цього 13 років відбув на шахті у Воркуті за необережне слово про Сталіна. Казав: "Скільки житиму, а владу цю не любитиму". Розумний був. Мав велику бібліотеку. Міг множити в умі тризначні числа. Працював у колгоспі обліковцем, потім помічником головного бухгалтера цукрового заводу.

Любов Карнарук gazeta.ua
01.03.2012 09:25
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter