Лист до редакції: Черкаський обласний краєзнавчий музей нагадує музей блокадного Ленінграду

Лист до редакції: Черкаський обласний краєзнавчий музей нагадує музей блокадного ЛенінградуТакий от лист отримала Провінція на редакційну скриньку. Невесело...

Вихідний день в колі своєї сім`ї. Таке завдання отримали шестикласники однієї з шкіл міста Черкаси, ідучи на вихідні. Завдання, на перший погляд, не важке. Але щоб про це писати твір, та ще отримати хорошу оцінку, потрібно провести його цікаво. На сімейній раді вирішили сходити до Черкаського обласного краєзнавчого музею.
Театр починається з вішалки, а музей - з вестибюля. Заходимо до храму культури. Підходимо до гардеробу. Тут нам ввічливо пропонують здати сумку, але не роздягатись - в музеї холодно. Купуємо квитки і, одягнені, піднімаємося в експозиційні зали. Тут темно. Через хвилину з`являється наглядач залу і вмикає світло. І так вона ходить перед нами, вмикаючи і вимикаючи світло, із залу в зал. Одягнена вона в шубу, на голові – шапка, поверх якої пухова хустка, а на попереку, чи то плед, чи то шерстяна доріжка, на руках рукавиці, обличчя синє-синє. І таких наглядачів ми бачимо в кожнім залі. Та це не дивно - в музеї дуже холодно. Ми самі замерзли, пробувши 20 хвилин. Не хочеться нічого розглядати. Проходимо тільки зали. Та нашу увагу привертає термометр, який показує -2°t, через два зали, де вікон більше -5°t. Підходимо до наглядачок залу і цікавимося: „Чому так холодно, як ви тут вісім годин працюєте?” Відповідають: „Грошей немає в музеї ні на тепло, ні на зарплату. У кінці січня більше тридцяти працівників музею відправили „за свій рахунок”. Директор сказала: „Якщо не підете „за свій рахунок,” то буду скорочувати людей, грошей на зарплату немає”.
Пошвидше йдемо з холодного музею, щоб, чого доброго, не захворіти. Але про що писати у творі? Не напишеш, що Черкаський обласний краєзнавчий музей нагадує музей блокадного Ленінграду. Тож по дорозі заходимо до дитячої бібліотеки. О, диво! Тут тепло і світло. У чому ж справа? Цеж одне управління культури. Та на це питання нехай дасть відповідь сам начальник управління культури області
Сім`я Борисенків, Черкаси
27.02.2012 09:25
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
13:46 27.02.2012 Malvna:
Це, мабуть, хвороба більшості музеїв - старенькі бабусі, нема спецодягу, зачісок, стоптані капці, страшні манікюри-педікюри,вічно жуючі, негарно пахнучі..БРРР!
13:12 27.02.2012 Petrusenko:
Управління одне та працюють по різному. Ми з дружиною багато подорожуємо країною. Бували у багатьох музеях, але музеї черкащини різняться від інших регіонів, і не в кращу сторону.Як нас зустрічають,як проводять екскурсії,яка атмосфера у музеї, це надовго відкладається у пам'яті, особливо негативне.Цього літа ми були у Корсуні. Про місцевість можна говорити безкінечно! У Корсуні 2 музеї і галерея, наче одне ціле, а все різне.Привітні люди у краєзнавчому (світло включали перед нами і за нами теж гасили), в свою обідню перерву нас не вигнали.Погуляли. Пішли у музей битви, виявилось що тут тільки почалася обідня перерва, погуляли парком, знову прийшли, нас погнали за білетами у касу (метрів за 300), коли потрапили до музею, відразу вдарив у ніздрі запах кухні різних народів, музейні наглядачі повзали наче сонні мухи (звісно ж, пообідали), якщо у краєзнавчому світло включалось і виключалось не нав'язливо, то у музеї битви у деяких кімнатах ми ходили взагалі без нього, добре, що ніхто за нами не наглядав і ми могли вільно розглядати експонати. Раптом, наче вихром, музейні наглядачки (а може то були не вони, уніформи немає, бейджиків немає)пронеслися кімнатами музею і почали попереджати про закриття музею, хома було тільки 16.30. Вийшли, дивимося на графік роботи до 17.00. Вірите, така гарна місцевість, такі унікальні експонати, а декілька моментів так споганили день! Так, що не тільки взимку, а й у літку буває всяке.