Уперше в історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького його прапор замайорів над найвищою вершиною України – горою Говерла.

Як інформують у прес-службі ЧНУ, підкорення символічної для українців вершини університетська громада присвятила Дню незалежності України.
Ініціативу ректора про сходження на Говерлу підхопили в університеті. Серед тих, хто вирішив спробувати свої сили і здолати 2061 метр непростого підйому – перший проректор університету Василь Мойсієнко, проректори Тетяна Запорожець та Ольга Кириченко, керівники навчально-наукових інститутів, факультету Людмила Швидка, Наталія Земзюліна, Тимофій Десятов, Юрій Лещенко, Ігор Погрібний, Володимир Салапатов, професори Володимир Поліщук та Світлана Архипова, директор наукової бібліотеки Володимир Голиш, заслужений художник України, доцент Тетяна Касьян, керівники кафедр, викладачі і працівники університету, студенти та голова студради Василь Дунаєвський.

Делегація університету на чолі з ректором Олександром Черевком почала сходження ясного серпневого ранку з туристичної бази Заросляк. Сходження було непростим – адже переважна більшість учасників делегації піднімалися на Говерлу вперше. Та дух взаєморозуміння і підтримки допоміг усім дістатися вершини. “Ми приємно вражені тим, як студенти допомагають викладачам, колеги підтримують колег, - говорить директор ННІ історії та філософії Наталія Земзюліна, – Ми були єдиним організмом, єдиною сім’єю”.

Підйом на найвищу вершину України став особистою перемогою для всіх. Хтось переміг свій вік, як, скажімо, директор наукової бібліотеки Григорій Голиш, декан ФОТІУСу Володимир Салапатов, хтось випробував свої сили і фізичну підготовку. А секретарю деканату факультету, магістрантці Анні Колотило навіть довелося застосувати свої знання, отримані в медичному коледжі, та надати медичну допомогу дітям з Тернопільщини, яким стало зле під час підйому. Коли знизу пролунало «Лікаря!», Аня та спортивний інструктор, який супроводжував черкаську делегацію, повернулися майже з вершини і понад 40 хвилин приводили до тями спочатку одну, а пізніше іншу дитину. Можливо, саме завдяки їхнім зусиллям не сталося трагедії.

Сходження тривало майже 4 години. На вершині всіх зустрічав ректор, який здолав її вже вдесяте і від самого початку подавав делегації приклад витривалості і сили духу.