30 липня в БК І. Кулика відбулися громадські слухання з питання перейменування вулиць у Черкасах.

Загалом до обговорення приєдналося 317 черкащан, 302 з яких брали участь у голосуванні. На розсуд містян топонімічна комісія винесла 43 пропозиції для перейменування. Навколо половини з них розгорнулися жваві й подекуди дещо емоційні дискусії.

Учасники слухань умовно розділилися на кілька «таборів» з кардинально протилежними позиціями. Одні погоджувалися з тим, аби вулицям повернути їхні історичні назви, незважаючи на закиди про немилозвучність та неактуальність в умовах сьогодення. Інші ж відстоювали необхідність увіковічення в назвах пам’яті тих, хто загинув під час захисту східних рубежів України. Натомість частина з присутність висловлювалася за топоніми з нейтральним значенням.

Без жодних заперечень містяни одразу погодилися на зміну назв таких вулиць: Петровського на Героїв Майдану, Луначарського на Генерала Момота; Фрунзе на Верхню Горову; Піонерську на Митницьку; Дзержинський узвіз на Білоцерківський узвіз; Островського узвіз на Старособорний узвіз; провулок Герцена на Хижняківський; Кірова на Святотроїцьку; Ворошилова на Дахнівської Січі; Комунарів на Змагайлівську; Мініна-Пожарського на Соснівську; Клубний узвіз на Остріжний узвіз; провулок Кірова на Ручай; Постишева на Праслов’янську; Котовського узвіз на Грецький узвіз.

Усі наступні пропозиції топонімічної комісії здалися достатньо суперечливими для учасників громадських слузань. Тож по них черкасці висловлювали власне бачення й пропонували альтернативу. Приміром, замість запропонованої комісією назви Монастирська вулицю Вербовецького з подачі жителів міста перейменують на Кобзарську, а Ільїна – на Гайдамацьку. Хоча топонімічна комісія пропонувала назвати її Надпільною, та жителі міста відхилили такий варіант.

Зі старими назвами поки лишилися вулиці Добровольського (пропозиція топонімічної комісії – Сінна виявилася містянам не до душі), Толстого (пропозиція комісії – Солом’янська), Орджонікідзе (пропозиція комісії – Заводська). За озвучені пропозиції учасники слухань не проголосували.

У тому, аби таки повернути деяким вулицям їхні історичні назви, намагався переконати присутню громаду член топонімічної комісії, історик Михайло Сиволап. За його словами, це лише 5-6 відсотків від загальної кількості топонімів у Черкасах. Більше того – близько півтори сотні вулиць мають у своїх назвах ознаки комуністично-тоталітарного режиму. Змінити їх вимагає Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

– У нас є лише 24 старовинні назви, які можна відродити, ще півтора десятки таких, яким можна дати імена, пов’язані виключно з історією міста. Не треба робити наше місто безликим! – акцентував історик. – У радянський час всі міста уніфікували від Черкас до Владивостока, коли давали однакові назви великої кількості вулиць. А зараз ми хочемо зробити те ж саме!

Немало претензій від присутніх звучало стосовно того, що в перелік до перейменування потрапили вулиці, названі на честь людей, що зробили внесок у науку чи історію колишнього СРСР. На що член топонімічної комісії, доктор філологічних наук, професор ЧНУ ім. Богдана Хмельницького Володимир Поліщук зауважив, що сучасній Україні варто оглядатися лише на власну історію та культуру.

– Насправді це була така кампанія, загинули три космонавти й відповідно до рішення компартійних органів, прийнятого в Москві, по всьому Радянському Союзу на їхню честь мали назвати вулиці. Це ж стосується і російських письменників та науковців, – зауважив Володимир Трохимович. – Це фактично той же самий узаконений «руський мир»: спочатку йде російська культура, потім російська мова, а потім уже наступають російські танки.

Серед іншого звучали в залі закиди нібито 300 осіб не може вирішувати долю багатотисячного міста. Черкасці пропонували, аби мешканці тієї чи іншої вулиці, яку хочуть перейменувати збирали власні збори й напрацьовували нові назви самостійно. Утім, були й такі, хто заперечував таку позицію.

– Вулиця не належить тільки тим людям, хто на ній проживає. Вулиця – це частина міста. За 35 років життя в Черкасах я змінила сім адрес. На вашій вулиці народяться нові люди, переселяться інші, тому назви вулиці – це не тільки справа тих, хто на ній живе, це справа всіх містян, – сказала місцева активістка Вікторія Феофілова.

Разом із тим, учасники громадських слухань пропонували назвати вулиці на честь загиблих героїв АТО. Зокрема, звучали варіанти перейменування вулиці Орджонікідзе на честь загиблого Сергія Амброса, а вулиці Калінана дати нову назву – імені Михайла Березового (чоловік Тетяни Чорновол, який торік загинув від кулі снайпера при спробі звільнення Іловайська). Утім, ці пропозиції не знайшли підтримки. Більшість учасників зійшлася на тому, що називати вулиці іменами загиблих АТОвців треба не вибірково й увіковічнити пам’ять усіх тих, хто поліг. Їх у Черкасах – 20.

На жаль, громадські слухання довелося завчасно призупинити: після двох годин обговорень половина голосуючих розійшлася, й подальше голосування було б нелегітимним. За цей час встигли обговорити більшу половину пропозицій до перейменування. Остаточну крапку в питанні перейменування поставлять депутати Черкаської міської ради.

Перелік нових назв вулиць, які встигли погодити на громадських слуханнях:

Петровського – Героїв Майдану,
Луначарського – Генерала Момота,
Вербовецького – Кобзарська,
Ільїна – Гайдамацька,
Фрунзе – Верхня Горова,
Калініна – Нижня Горова,
Піонерська – Митницька,
Рози Люксембург – Гуржіївська,
Сєдова – Новопречистенська,
Дзержинського узвіз – Білоцерківський узвіз,
Островського узвіз – Старособорний узвіз,
провулок Герцена – провулок Хижняківський,
провулок Енгельса – Клименківський,
Кірова – Святотроїцька,
Ворошилова – Дахнівської Січі,
Комунарів – Змагайлівська,
Мініна-Пожарського – Соснівська,
Клубний узвіз – Остріжний узвіз,
провулок Кірова – провулок Ручай,
Постишева – Праслов’янська узвіз,
Котовського узвіз – Грецький узвіз.
Добровольського, Толстого та Орджонікідзе поки залишилися зі старими назвами.