Браво, Регіони! Майже почесний громадянин Черкащини Кузьмінський виживає з ЧНУ археолога-ентузіаста

Ця унікальна черкаська освіта! Губернаторського денщика – душогуба на роботу приймаємо, а археолога –ентузіаста під висмоктаним з пальця приводом – виганяємо. Головна дійова особа – без 5 хвилин почесний громадянин Черкащини Анатолій Кузьмінський. Репортаж ТРК Вікка.

Черкаський національний оскандалився. Там звільняють археолога Михайла Сиволапа. Той десятки років власним коштом і зусиллями збирав унікальний археологічний музей. Тепер до нього не може підступитися. Бо на дверях почепили замок. Днями Михайло Сиволап написав заяву на звільнення. За неофіційною інформацією, археолог став жертвою внутрішніх університетських інтриг. І написати заяву його змусили. Олена Берестенко – більше.
 
Четвер. 9 ранку. До головного корпусу Черкаського національного підходять нинішні студенти вишу та випускники. Усі – горою за Сиволапа. Підписують офіційне звернення до ректора вишу Кузьмінського. Аби той прояснив ситуацію зі звільненням чи не ліпшого кадру університету.
Ярослав Нищик, випускник ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «На його підтримку виступила ціла ініціативна група. Це нинішні студенти та випускники вишу. Приїхали навіть зі Шполи, Кам'янського та Чигиринського районів. Аби поставити свій підпис під відкритим листом».
За годину на людях з’являється і сам винуватець вимушеної «зустрічі випускників». Коментувати ситуацію всім присутнім ЗМІ – відмовляється.
Анатолій Кузьмінський, ректор ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Ще раз кажу – лише одна особа. Кого ви уповноважите? Без камер, без нічого!».
У приватній розмові за зачиненими дверима каже: має документи, які начебто підтверджують, що пан Сиволап збирав гроші зі студентів на археологічну практику. І нібито саме цей факт і став причиною звільнення. У те, що Михайло Сиволап міг узяти хоча б копійку зі студентських внесків, не йме віри екс-колега по університету, історик Назар Лавріненко.
Назар Лавріненко, історик, колишній викладач ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Позаминулого року експедиція студентів, організована Сиволапом, який знайшов спонсорів і обладнання, знайшла скіфське золото. Тоді адміністрація університету хизувалась, які ж вони молодці, що мають таку знахідку. А зараз об Сиволапа витерли ноги. Мені дуже прикро!».
Прикро і студентам. Адже Михайло Сиволап – авторитет не лише в наукових колах. Колеги називають його черкаським Індіаною Джонсом, доброю душею, поліглотом, патріотом і генієм. Такої думки про викладача і студент Павло. Той не раз їздив на археологічні розкопки разом із Сиволапом. На харчі та дорогу, каже Павло, студенти скидалися завжди. А решту необхідних коштів серед спонсорів шукав сам Михайло Сиволап. Університет, який так активно піариться на знахідках археолога, виділяв на поїздку сміхотворну суму.
Павло Прибіш, студент ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Торік, коли університет виділив 400 грн., цих коштів навіть на аптечку не вистачило».
Про те, що в університеті бракує коштів, у телефонній розмові розповідає і директор інституту історії та філософії Василь Мельниченко. Мовляв, держава та профільне міністерство не забезпечують усіх потреб вишу. А тому адміністрація закладу шукає кошти самотужки – серед батьків вступників.
Василь Мельниченко, директор інститут історії та філософії ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Спонсорська допомога. Пишуть у нас в інституті заяву «прошу прийняти матеріальну допомогу». Ну, хто скільки зможе. Немає якогось вимагательства. Більше трьох тисяч не беремо. Це разова допомога при вступі».
Попри пожертви від батьків та кошти, що виділяють із державного бюджету, на археологічну практику студентам фактично не дають нічого. Та допомоги від керівництва вишу Михайло Сиволап і не просив, каже студент Олександр. Бо, по-перше, археолог не звик жалітися. А по-друге, ніколи не був ласим до грошей.
Олександр Карабін, студент ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Усі гроші, які він заробляв, витрачав на археологію. Колись у приватній розмові він сказав, що без грошей він жити може. А без археології – ні».
Чи доведеться Михайлу Сиволапу жити без справи всього життя – наразі невідомо. Прийшовши на акцію підтримки, він заявив, що не хоче поглиблювати конфлікт і опускатися до рівня інтриг. Готовий піти з посади, лише б музею від того не було гірше.
Михайло Сиволап, археолог: «Для мене головне – музей. Аби його не втратити. Я хочу й далі його поповнювати. Він належить не мені, а місту. Решта – другорядне. Спасибі. Вибачайте».
Вже по обіді стало відомо, що ректор Кузьмінський начебто пішов на зустріч досліднику. І дав дозвіл перевезти всі дітища археолога (а це більше 30 тисяч експонатів) в інше приміщення, яке силами благодійників переобладнають під музей.
Активісти ж усього за півдня зібрали майже 70 підписів, що засвідчили авторитет Михайла Сиволапа. Серед підписантів – міські депутати, педагоги, громадські активісти та журналісти.
05.07.2013 08:40
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter