Перечитавши підшивки "Правди", "Нова Доба" кинулася відбілювати заплямовані Коритнею мундири освітянських "генералів"

Перечитавши підшивки "Правди", "Нова Доба" кинулася відбілювати заплямовані Коритнею мундири освітянських "генералів"Навчання без підручників, робота зі складними підлітками, які весь вільний час проводять у барах, низька заробітна плата та жахливі умови проживання в глухому селі без асфальту та пристойних магазинів… Саме таким постало життя молодого вчителя в резонансних сюжетах про Коритнянську школу, що днями транслювалися на телеканалі «1+1». Разом із тим, серія репортажів викликала хвилю обурення серед освітян та жителів Коритні, мовляв, проблеми є, але висвітлені вони не об’єктивно. Тож журналісти «Нової Доби» вирішили завітати на Монастирищину, аби пересвідчитися, чи й насправді сучасна сільська освіта має аж настільки непрезентабельне обличчя.
Влаштувалася в сільську школу задля наукової роботи
Перш за все, зустрічаємося із начальником відділу освіти Монастирищенської райдержадміністрації Дмитром Баллою, який проводив співбесіду та прийняв рішення взяти на посаду вчителя іноземної мови Ольгу Мальчевську (яка згодом виявилася журналісткою).
– Наприкінці серпня викладач англійської в Коритнянській школі звільнилася. Трапилося все несподівано, до початку навчального року лишалося кілька днів, – розповідає Дмитро Семенович. – Швидко знайти заміну не вдалося, тож близько місяця предмет читала соціолог школи, яка не мала відповідної освіти.
Та проблеми з кадрами вирішилися напрочуд легко. 4 жовтня до Монастирища приїхала педагог із Києва, яка виявила бажання викладати англійську в сільській школі. Спочатку збиралася лишитися лише на місяць, та керівництву району вдалося вмовити вчительку працювати до кінця навчального року. Нова викладачка мала диплом еколога та сертифікат перекладача іноземної мови, досвід роботи в одній із київських гімназій учителем. На місці перевірили знання англійської, виявилося, що предметом вчителька володіє бездоганно.
– Та все одно чимало моментів лишалися незрозумілими. Дивувало, чому спеціаліст зі столиці приїхала на роботу до нас, покинувши вдома родину та маленьку дитину, – веде далі Дмитро Балла. – Та пояснення було досить простим і переконливим: Ольга Мальчевська пише наукову роботу, й для дослідження їй потрібно попрацювати в провінції, порівняти специфіку викладання в сільській та міській школах.
«Показане по телевізору – вирвані з розмови фрази»
Молодого спеціаліста в селі зустріли, як-то кажуть, із розкритими обіймами. Прилаштували викладачку до самотньої бабусі, котра нещодавно поховала чоловіка. Старенька так зраділа компанії, що навіть відмовилася брати плату з учительки. Довірлива жінка й гадки не мала, що вже незабаром прославиться на всю країну далеко не з кращого боку.
– Нову вчительку цілком задовольняло місце проживання. Підлаштували під викладачку й розклад. Адже в п’ятницю, о першій годині, до Києва через село йде маршрутка. Тож поклопоталися, щоб встигала, – розповідає директор Коритнянської школа Микола Завірюха.
Молода вчителька, яка викладала іноземну в 5–11-х класах, дуже швидко знайшла спільну мову з учнями.
– Як спеціаліст проявила себе дуже добре. На уроках порядок: діти й вірші вчили, й пісні співали, й хороводи водили. Малечу, аби сподобатися, навіть цукерками пригощала, – веде далі Микола Олексійович. – Якби справді була вчителькою, то кращого годі й бажати.
З таким ставленням учні справді полюбили молодого педагога, повіривши в її щирість.
– Весела, дотепна, мову знала просто ідеально, уроки були цікавими. З нею спілкувалися, як із подругою, й розмова, що, зрештою, потрапила в кадр, велася напівжартома. Всміхалася, ставила різні провокативні запитання. А ми їй довірилися, бо ж не думали, що те все вийде за межі класу, – говорить одна з героїнь сюжетів Вікторія Прудиус.
Виявляється, старшокласниця, котра вирішила похвалитися перед учителькою дорослими звичками й заявила, що буцімто щомісяця витрачає близько 200 грн на випивку та розваги, зараз не харчується в їдальні. Просто дівчина відкладає гроші на випускну сукню. А ще Віка грає в жіночій команді з футболу, займає призові місця в Монастирищенському та Уманському районах.
– Насправді те, що показали по телевізору, – лише вирвані з розмови фрази. І знання англійської далеко не такі погані, – відказує ще один герой репортажів Дмитро Лисак. До речі, хлопець – чемпіон села з гирьового спорту. – Показали нас украй негативно, а тепер маємо клопіт. Ось днями проходили комісію у військкоматі, лікар не одразу підписав картку. Подивився, що з Коритні, й заявив, мовляв, тут усі пияки.
Дороги в селі асфальтовані, а необхідні продукти можна придбати в трьох магазинах
Репортажі неймовірно вразили вчителів, батьків та учнів. Не лишили вони байдужими й решту жителів села.
– За школу образливо, але коли побачила ґрунтову дорогу на весь екран, мовляв, тут тільки такі шляхи, то аж завмерла. До того ж, журналістка показала ще й дві пари стоптаних чобіток, – говорить молодша медсестра Монастирищенської районної організації Товариства Червоного Хреста Валентина Ревенко. – Та стільки, як я ходжу селом до підопічних, певне, ніхто не виходив, і одна пара взуття служить роками. Знайшла десь 20 метрів вимощеної вулички, а видала, ніби у нас усе село неасфальтоване.
Працює в Коритні й 3 магазини, де можна придбати всі необхідні продукти.
– А надто – гречку. Чого-чого, а цієї крупи в нас завжди було вдосталь й за помірною ціною. Навіть під час кризи вартість не перевищувала чотирнадцяти гривень. А тут умикаю телевізор і бачу: аби поснідати, бідоласі довелося їхати до райцентру за харчами. Хіба ж так можна? – обурюється коритнянський сільський голова Сергій Іщук.
Ображає жителів і те, що в останньому сюжеті, показуючи позитивні зміни на селі після зйомок, журналісти телеканалу присвоїли собі чимало заслуг.
– Два нові комп’ютери із виходом до Інтернету з’явилися в сільській бібліотеці ще у вересні завдяки участі в конкурсі «Бібліоміст». Учні й дорослі вільно можуть користуватися технікою, нікому не відмовляємо, – зауважує завідувач коритнянської бібліотеки Людмила Підопригора. – І жодної заслуги телеканалу в цьому немає.
Те саме стосується й нового музичного обладнання, що з’явилося в клубі днями. Необхідні кошти було закладено задовго до сюжетів.
Звісно, не все так гладко, й проблем у Коритні справді вистачає. А тому, аби подбати про благополуччя рідних, чимало жителів роз’їхалося по заробітках. Хто лишився, заробляють завдяки підсобним господарствам: тримають худобу, обробляють землю.
– Коли треба посадити город, буває, що діти лишаються на день, аби допомогти батькам. Село є село, й від цього ніде подітися, – переконаний Микола Завірюха. – І дев’ятикласник, який у сюжеті виявився справжнім прогульником, бо замість уроків пішов у поле випасати корів, насправді живе з братом і мамою. А їхній тато – у Росії на заробітках. Тож родина викручується, як може.
Шкода, але в сюжеті також забули згадати, що старший із братів у позашкільний час навчається на водія. А молодший два роки поспіль посідає призові місця в районі на змаганнях з настільного тенісу.
«Не всім подобаються позитивні зміни в районі»
Улаштувавшись на роботу в селі, через два дні вчителька-журналістка знову завітала до районного відділу освіти.
– Прийшла на прийом. Під пахвою – одна сумочка, в руці тримає другу. Щиро кажучи, вигляд мала дивний, – пригадує Дмитро Балла. – А тоді почала дякувати, мовляв, і школа дуже сподобалася, і допомогли ми їй із роботою. Заявила, що хоче віддячити, відкрила сумочку, дістала звідти конверта. Мусив схопити її за руку та вивести з кабінету. Уже потім збагнув: певне, хотіла до репортажу додати ще одну сенсацію. Мовляв, за роботу з тисячею гривень зарплатні треба хабара дати.
Дмитро Семенович наголошує: торік у районі було зроблено чимало позитивного для розвитку закладів освіти.
– Замінили з півтори сотні вікон на пластикові, облаштували шість внутрішніх вбиралень, установили модульну котельню, відремонтували дві актові зали. Навіть закупили новий посуд в їдальню. Загалом на ремонтні роботи витратили більше півтора мільйона гривень, – наголошує Дмитро Балла.
І школа, що потрапила до сюжету, має чим пишатися. Із 18 торішніх випускників 14 навчаються у вишах.
– Та, певне, такі факти не всім подобаються, якщо на телебаченні з’являються настільки необ’єктивні й провокативні сюжети, – відзначає пан Дмитро.
24.01.2012 14:45

Автор: Ганна Пилипенко, Нова Доба
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter