На станції "Цвіткове" проходили зйомки українсько-американського фільму "Кобзарі"

На станції "Цвіткове" проходили зйомки українсько-американського фільму "Кобзарі" Зовсім недавно на Черкащині у Городищенському районі, на станції Цвіткове, знімали декілька епізодів художнього фільму «Кобзарі», що є спільним українсько – американським проектом на чолі з режисером Олесем Саніним.

За основу фільму взяли записи щоденника Гарета Джонса, британського журналіста, який цікавився українською історією, зокрема, штучно створеним більшовиками, під керівництвом Сталіна, геноцидом українського народу.

У фільмі йдеться про молоду сім’ю з Англії, яка приїхала подорожувати містами України. Та на одній зі станцій, син подружжя, маленький Пітер не встигає сісти на потяг, та випадково знайомиться з Іваном Кочергою, який є кобзарем, та, разом із ним, продовжує мандри українськими містами та селами.

Проходить час, хлопчик виріс, стає цікавим юнаком, навчається співпереживати, радіти, зустрічає своє перше кохання. Та у 1934 році, зимою, на зборі кобзарів під Харковом, Івана Кочергу вбивають разом із сотнею таких же лірників. Пітер стає єдиним та останнім свідком того злочину.

Олесю Саніну, що є режисером фільмів «Матч», «Мамай» дуже сподобалася залізнична станція у Цвітковому. Та не тільки станція. Залізничне депо станції постійно приваблює кінематографістів, бо там зберігаються декілька паровозів початку 20 століття. Деякі з них відремонтовано та вони можуть їздити. Ця техніка в основному радянська, але один екземпляр – з Америки. Тому, відтворити епоху тих часів, не видалося складним завданням.

Окрім українських, британських та американських акторів, у зйомках взяли участь і працівники Цвіткового депо. Короткі ролі керуючого машиніста та кочегара зіграли хлопці з Городища Микола Помазан та Артем Биба. А учень третього класу школи №1 м. Городища Денис Клепко з чотирирічним Богданом Мироненко, зіграли безпритульних хлопців, до яких примкнув Пітер, коли відстав від потягу.

Праця над картиною видалася доволі цікавою. А працювати з таким режисером, як Олесь Геннадійович, ще цікавіше. Тому що він є людиною з різними інтересами: вміє грати на бандурі, колісній лірі, торбані. Прийняв у спадок від діда майстерність виготовлення музичних інструментів. У Київському кобзарському цеху числиться під псевдонімом Смик Олесь.

Місцеві актори-аматори з цікавістю приймали участь у зйомках. Хоча така праця була не з легких, зйомки проходили з ранку і до пізнього вечора, відшліфовували кожний складний епізод. І все те, що знімали три дні, у стрічці буде показано не більше двох хвилин.

Виходу цієї картини чекають вже не перший рік. Спочатку зйомки проводили у Сполучених Штатах Америки, деякий час картину не знімали через відсутність грошей. Завдяки допомозі уряду, голлівудській фундації «Тризуб», Індустріальній спілці Донбасу, компанії «Фільмотехніка», Міжнародному благодійному фонду «Україна 3000» та іншим, роботу над фільмом вдалося продовжити. І з гордістю можна сказати, що майбутній фільм матиме формат прокату не тільки на Україні, а й на міжнародному кінематографічному просторі. Буде змонтовано дві версії фільму: на три години в англомовному варіанті, та на дві години в україномовному. Робота над стрічкою завершується, та у грудні цього року очікується прем’єра.
Черкаси Online.
19.11.2012 10:25
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter