За останні пару років митрополит Черкаський та Канівський Феодосій перетворився на символ опору «київському режиму». За порєбріком.

Проти митрополита висунуто 4 підозри, розгляд яких у судах триває, і кінця цьому розгляду не видно.

10 місяців тому його виселили з резиденції біля Свято-Михайлівського собору. У результаті спецоперації міської влади, правоохоронних органів та воєнізованої структури. Храм та резиденція перейшли в управління ПЦУ.

Днями в Черкаській єпархії єдиновірців Гундяєва повідомили: Шевченківський районний суд столиці відкрив провадження за цивільним позовом про захист честі та гідності від Феодосія (Снігірьова) до керівника ПЦУ Єпіфанія. Той в ефірі 1+1 заявив, що Росія використовує позивача в своїх цілях, а сам пан Снігірьов «виступає проти української держави, проти української церкви».

Ну, нормальне десидентське життя веде митрополит Феодосій…

Провінція не буде розбиратися, хто зі священників ближче до Бога та чия церква автокефальніше.

Знайомство з позовом пана Снігірьова до пана Думенка підштовхнула до найбільш лапідарного, якщо хочете навіть - споживацького порівняння: що в 21-му столітті дала Черкасам московська церква, і в якому напрямку зараз розвивається ПЦУ? Найпоказовіше це зробити на прикладі «віджатого» у гундяєвців Свято-Михайлівського кафедрального гарнізонного собору.

Трошки історії. Територія колишнього Першотравневого парку була передана УПЦ МП в 1994 році. Площа парку - 8,7 гектарів землі. Доволі доглянутої колись, парк був одним з улюблених місць відпочинку черкащан.

Зведення собору тривало 8 років. Обряд освячення храму провели 9 серпня 2002 року.

Поки будували храм, ніякої рекреаційної зони тут не було. Суцільний будівельний майданчик. Зведення культових об’єктів тривало без упину й надалі.
Але з 1994 року, впродовж 30 років, УПЦ МП повністю відповідала за (даруйте за канцеляризм) “санітарний стан» парку.

Так от: скільки існує «Провінція» (а за кілька днів сайту виповниться вже 19 років), чи не щороку писали про кричущу невідповідність. Монументальний храм з чудовим оздобленням та прекрасною акустикою знаходився серед нехлюйськи занедбаної й захаращеної території. Колишній парк, перейменований у Соборний сквер, впродовж 30 років занепадав.

Проблема вирішувалася просто.

УПЦ МП донедавна мала найбільше приходів в області. Вклонитися покійному митрополиту Софронію, архітектору та першому настоятелю, з’їжджалися всі. Авторитет Софронія був абсолютним. Йому варто було один раз перед телекамерами нахилитися, підняти суху гілку та закликати вірян допомогти у впорядкуванні території. Цього б вистачило, аби десятки, навіть сотні людей ходили б сюди прибирати щодня, як на роботу.

Усі ці роки, йдучи через стихійно протоптані стежки, опускав очі, щоб не бачити півтораметрові бур’яни, переповнюючись люттю професора Преображенського, що кричав Борменталю: «Чому, от чому коли все це почалося (професор мав на увазі жовтневий переворот 1917 року) у парадній всі стали ходити в брудних калошах по мармуровим східцям?». Тобто, чому, коли в парку мого дитинства з’явилися московські попи, це місце стало схоже на смітник?

Але то був слабкий самотній голос кричущого в пустелі. Орендар 8,7 га землі такими дрібницями не переймався, а вказувати на щось митрополиту Софронію ніхто з контролюючих чи владних структур в Черкасах не наважувався. Міг й анафему оголосити…

Після смерті владики ситуація не змінилася. І в жовтні 2024 року «революційні матроси» зробили те, що зробили…

І якось доволі швидко Соборний парк, відданий для упорядкування КП «Дирекція парків», змінився. Нові лавочки, молоді дерева, розчищені стихійні чагарники. Видалено аварійні дерева, проводиться обрізка сухого гілля.

З’ясувалося, що духовність та віра можуть жити не лише серед авгієвих стайней, їм аніскільки не заважають квіти й молода хвоя.

Що 30 років заважало зробити те ж УПЦ МП –раціональних версій просто не існує.

Зараз ПЦУ в Соборному парку господарює як сучасна клінінгова фірма, що прийшла замість неохайних бабів з Рязанської губернії.

До правових нюансів подій жовтня 2024 року в Черкасах є обгрунтовані питання. Але порівнювати ПЦУ з УПЦ МП, як структур, що опікуються про впорядкування громадського простору, зараз – це все одно що порівнювати 21-ше століття з 18-м… Як полотна імпресіоністів з похмурим реалізмом полотна Сурікова «Ранок стрілецької страти».

Геннадій Саприкін