...попри те, що інновації зробили медицину практично мистецтвом, в цілому вона не змінилася. Є лікар, хвороба і методи лікування, завдяки яким ти або ставиш пацієнта на ноги, або...не ставиш.

Злодії традиційно шукають "лохів ушастих", щоб упіймати їх на "разводняк". Поліція злодіїв ловить або - дає жити.

Вчителі й викладачі - навчають. Політики - маніпулюють громадською думкою та освоюють податки, які сплачує електорат.

У кожного- своя ніша. Комунальник не йде працювати телепродюсером. А модельєр не перекваліфіковується в сантехніка.

Проте інновації настільки розмили кордони того, що колись вважалися журналістикою, що тепер її до купи зібрати не можливо.

То, чим заробляв на життя герой Грегорі Пека в "Римських канікулах" (є принцеса, що заблукали у Великому місті; і репортах про її один день забезпечить йому солідний гонорар у щоденній газеті) - незворотньо залишилося в минулому.

Тепер майже кожен - Грегорі Пек. Завдяки Твіттеру, Інстаграму, ютубу, Тік-Току та Фейсбуку.

І ти ніколи не напишеш текст, який збере бодай 0,0000...1 % лайків від останньої фоточки Роналду. Не знімеш відеосюжет, здатний хоч на крихту відвоювати аудиторії в останнього нетверезого вихлопу якоїсь селебретіс.

Журналістика - це вузька стежка, яка й манівцями не приведе ні до храму, ні до Мазератті.

Тому кожен виживає, як вдається. Можна бути взірцевим профі, але не мати на себе жодного попиту. А можна служити редактором районної газети, через яку "освоюють" нехилі кошти бюджету. І бути в шоколаді.

Можна сидіти в окопі на передовій, в касці й броніку, та молитися, щоб цей та наступний снаряд тебе оминув. Пан - або пропав. А можна жити в телевізорі, щохвилини накручуючи ненависть до сусіднього народу. І вечеряти в ресторані, обмиваючи чергову цяцьку за те, що майстерно розкидаєш навкруги лайно.

Журналістика не дає свободи, бо ти завжди залежиш від того, хто тобі платить. І ти щодня чешеш потилицю, щоб знайти тему, влізти в тренд, і вже за 15 хвилин канути в забуття, бо в тренді вже хтось інший.

Йди в судді, якщо мрієш стати заможнім та плювати на умовності.

Оминай журналістику, бо в ній все непевно, правила змінюються, як погода, і щоб триматися на плаву - треба постійно "сидіти за партою".

Тут ти можеш раптово розбагатіти. Ненадовго. Але значну частину життя кромсаючи бюджет перед вибором - цигарки або "мівіна"?

Журналістика то цікаво, але вкрай нестабільно. Вона не про мораль, а про адреналін та стрес. І в конкурентах у тебе - мільйони тих, хто вміє набирати тексти та знімати відео.

Журналістика - це ласкаво просимо у пекло. А пекло - воно і є життя.

З професійним святом, українці, бо у нас сьогодні майже кожен - журналіст!)

Віктор Борисов