...немає схожих воєн. Та, через яку проходимо усі ми, російсько-українська 2014-202?, крім бойових зіткнень, обстрілів, ракетних атак та авіаударіів, має унікальну рису -запеклу, несамовиту інформаційну війну. Унікальність полягає в тому, що Україна з Росією по суті - в одному інформаційному полі.

Традиційні медіа - телеканали, радііостанції, паперові видання - у кожної країни свої. Однак завдяки Інтернету, соцмережам, відеохостингам - українці активно коментують "пургу з-за порєбріка". Так само активно тамтешній охлос обговорює, " а що там у хохлов".

Звісно, причина цього - мовна спорідненість. Більшість українців - двомовні. Тому у нас частина медіа та публічних персон зосередилися виключно на російськомовній аудиторі – і в Україні, і на Росії.

Таке ситуація в історії реально вперше. Навіть якщо б під час Другої Світової Інтернет би вже існував, мовний бар'єр став би на заваді масовим дискусіям між сталіністами й нацистами. Інформаційні пікіровки неможливо було б уявити під час В'єтнамської війни, Війни Судного дня, радянської окупації Афганістану або ж під час вторгнення США в Ірак.

В українському інформаційному просторі чималий відсоток спіікерів - російські опозиціонери. Так само на раша-ТВ часті гості - олійники, корнілови та маркови.

Мовна спорідненість та Інтернет дють можливість двом країнам щодня проводити десятки інформаційних спецоперацій, спрямованих на ворожу аудиторію. Ми щодня розбалансовуємо росіян коментарями щодо початку контрнаступу. Нам - вкидають відео про відтинання голови українському військовому. Ми сміємося над двійниками Путіна. На Росії регулярно згадують про "наркомана Зеленського".

Можна було б сказати, що вихід - в повному блокуванні інформаційних ресурсів ворога, створенні власного інформаційного простору та в застосуванні інформаційної гігієни. Ну, тобто, "не читайте перед обідом радянських газет" (тобто, не дивіться Раша-тв й взагалі не зважайте на їхню маячню).

Однак це геть нереалістична позиція. Інтернет давно зробив кордони умовними, а інформаційний простір – глобальним. Перемогти на полі бою ворога – можна. Перемога в інформаційній війні – малоймовірна. Росіяни так розгрівали свою аудиторію з 2013 року, що значна частина «їхнього глибинного народу упевнилася, що батьківщина їхня загине, якщо на Землі існуватиме Україна і українці.

Тому мем підірваного в Петербурзі мілітарі-блогера Татарського - «всіх вб’ємо, всіх пограбуємо, як ми любимо…» - це в них надовго…

Українці мають готуватися не лише до життя після війни. І ле лише до ймовірної наступної війни з Росією. Ми мусимо в прискореному темпі убезпечити українців від інформаційних маніпуляцій.

Себто, курси з інформаційної грамотності слід вже зараз відкривати як у початковій школі, так і в усіх вишах. Щоб навіть першокласник знав, що таке «надійність джерела інформації», як перевірити достовірність повідомлення, коли починається маніпуляція свідомістю і чому коли «дядя» або «тьотя» шалено кричать в телекамеру, то з вирогідністю 99 % вони – брешуть…

Дисципліна не складна, але її негайне впровадження – серйозний крок для України. Адже якщо зробити населення нечутливими до інформаційних маніпуляцій ворога, воно буде аналогічно не чутливим до брехні своєї влади. І ще одні «шашлики в травні» наражатимуться на всеукраїнську обструкцію навіть і першої особи.

Кожен з нас має стати інформаційно грамотним, щоб не дати ворогу оперувати без скальпеля в наших мізках. І паралельно це унеможливить маніпуляції зі свідомістю населення на рівні ОТГ, міста, області, цілої країни - з боку своїх можновладців.

Це – серйозний і відповідальний крок, який Україна повинна зробити. Вже вчора.

Віктор Борисов