«Слуги народу» проголосили про запуск нових потягів досить гучно. Але дійсно, потрібні вони чи ні? Ось я – комівояжер. А по новому – спеціаліст з маркетингу. Просуваю в інших містах товари черкаського підприємства. Усе життя – дорога. І є шматок дороги, на якому я знаю вже майже кожен пакгауз. Бо долаю цей шлях іноді раз, а іноді двічі на тиждень.

Мова про ділянку залізниці від Черкас до станції ім. Шевченка. Так вже сталось, що Черкаси виявилися забутими «залізничним богом». Усе залізничне сполучення - тільки через станцію ім. Шевченка.

З 80-х років і до сьогодні на маршруті - дизель-поїзди виготовлені сорок (!) років тому. Дерев’яні лавки. Скрізь надписи типу: «Петя любить Лєну з Бєлазаря». Туалети? Працює один. І то не завжди. Недалеко – потерплять.

Іноді дизель-поїзд тягне маневрений тепловоз. Словом – техніка на межі фантастики.

Улітку вдень у обдертих вагонах жахлива спека. Хоч і вікна навстіж. Уночі – жахливі протяги і хмари мошкари навколо світильників під стелею. Сидіти близько до світильника неможливо – мошкара лізе у вуха, в очі, у ніс. Потяг іде через ліс і болотисту місцевість. Закрити вікна без спеціального обладнання – неможливо.

Поїздка – мука. Хоч удень – хоч уночі.

Зимою ще гірше – деякі вікна щільно закрити залізничникам так і не вдається. Що вже трапилося з тими віконними механізмами за сорок років! Тож знову – шалені протяги льодяного повітря, на деяких підвіконнях – замети у мініатюрі. Сотні (тисячі?) людей добираються цим потягом у Черкаси на роботу.

І ось – новий сучасний потяг. Сів у нього о 12.50. Зручні крісла, кондиціонери. Висока швидкість. М’який хід. Пасажирів уже не кидає від стінки до стінки, як раніше. Відстань від Черкас до вузлової станції ім. Шевченка потяг долає практично за півгодини. Європа!

Ну і важливо, що відразу можна пересісти на потяг що йде в потрібному напрямку. Квиток я взяв на вокзалі у Черкасах. Вартість проїзду? У 3-му класі можна проїхати за таку ж ціну, як і раніше.

Але ще більше я чекаю на запуск потягу Інтерсіті з Черкас до Києва, що має піти вже наступного року і досягати столиці за 2 години 45 хвилин. Адже сьогоднішнє сполучення зі столицею – просто жахливе. Основний вид транспорту – вантажні маршрутки переобладнані на пасажирські. В них просто пригвинтили крісла до підлоги. Ви звернули увагу, що під час аварії такої маршрутки завжди гине велика кількість пасажирів? Це тому що вони не відповідають навіть елементарним правилам безпеки. При сильному ударі крісла відриваються від підлоги і вбивають пасажирів.

Але якщо ви навіть доїдете до столиці живим, то тільки з відчуттям «кілка» у спині – комбінатори від транспорту не турбуються про комфорт пасажирів. Чим більше втиснеш крісел, тим більше отримаєш грошей! Бажаючих доїхати на Київ – безкінечний потік. Тут і студенти, і відряджені, і мої колеги комівояжери. Чи важливо їм доїхати до Києва швидко і безпечно? Звісно, що так. Чи швидко це – 2 години 45 хвилин? Швидко. Нині друзі кияни з Троєщини дістаються до центру за дві години.

І ось я доїхав до ст. ім. Шевченка за 35 хвилин, А за півгодини уже сидів у потягові на Маріуполь.

Так що, якщо хтось і скаже «кому вони потрібні ці нові потяги від «Слуг народу», то хіба що той, хто ніколи не їздив з Черкас до ст. ім. Шевенка чи до Києва.
Але в нашому місті така людина навряд чи знайдеться.

Володимир Яворський, спеціаліст з маркетингу

Черкаси - ст. ім. Шевченка