Будівництво сміттєпереробних заводів — вирішення екологічних і енергетичних питань територій

Утилізація сміття для вироблення теплової та електричної енергії в Європі та інших країнах стала звичною практикою. Засновник Благодійного фонду «РАЗОМ» Борис Приходько вважає, що заводи, які могли б з одного боку займатися утилізацією сміття й одночасно виробляти тепло та електроенергію, Україні потрібні:

«Ми можемо подолати всі проблемні питання й вийти на нормальні нормативні акти, які дадуть можливість запустити процес. Я за державно-приватне партнерство у цій сфері. На мою думку, воно буде найбільш ефективним. Питання зрушилося з мертвої точки. Майже у 2000 населених пунктів запроваджено роздільне збирання побутових відходів. Станом на минулий рік у 29 – працюють 34 сміттєсортувальні лінії, в 11 – будуються сміттєпереробні комплекси. Робота в цьому напрямку просувається. Я переконаний, що парламент і уряд зроблять все можливе, щоб побутові відходи були визнані альтернативним джерелом енергії та щоб підприємства, які займаються утилізацією, могли брати участь в аукціонах і отримувати квоти. Прем’єр-міністр наголошував, що в кожному місті має бути сміттєпереробний завод, якісна питна вода й водовідведення та очисні споруди. Напрямок правильний, тому що все це у сукупності впливає на екологію і здоров’я людей».

Експерти порахували, що вироблення енергії зі сміття заощадить Україні до 1 мільярда кубометрів газу на рік. Плюс – розв'яже проблему сміттєзвалищ і ризики виникнення там пожеж. А якщо встановити контроль за викиданням сміття у невстановлених місцях і встановити адміністративну відповідальність – то можна суттєво скоротити й стихійні звалища. Згадаємо трагедію на Грибівському сміттєзвалищі, де кількість відходів перевищила усі норми. Столичні сміттєзвалища також у зоні ризику. Якби були підприємства з енергетичної утилізації сміття, то висока ймовірність, що трагедії вдалося б уникнути, ще й отримати з відходів електрику та тепло і зберегти екологію довкілля.

«Добре, що ми йдемо таким шляхом. У звичайному німецькому дворику стоїть мінімум 5 різнокольорових контейнерів. 90% склотари там виготовлено з переробленої вторинної сировини. Частина сміття спалюється, з чого виробляється електроенергія. Швейцарія – взагалі лідер з утилізації та переробки в Європі. Ще у 2000 році там були заборонені сміттєві полігони. Половина сміття йшла на переробку, половина спалювалася. Ні, не на вулиці, як у нас, а на спеціальних підприємствах. Можна навести за приклад Норвегії, Франції, Нідерландів та інших країн. Вони не захоронюють побутові відходи, а спалюють їх і перетворюють на енергію. Швеція переробляє 99% сміття і ще понад 700 тисяч тонн відходів імпортує. Це я говорю до того, що якщо йти до поставленої мети, то багато можна досягти», – говорить Борис Приходько.

До усього перерахованого варто також додати турботу про здоров’я людей. Не буде забруднюючих речовин у повітрі й легеням буде краще дихати.

Питання де встановлювати? Поза межами населених пунктів. Має відбуватися і постійний моніторинг викидів.

«Одна людина в Україні продукує 300-350 кг побутових відходів на рік. Статистика говорить, що в середньому по областях України збирають близько 13 мільйонів тонн побутових відходів. Якщо перерахувати, то вийде, що з цього сміття можна виробити 1 мільярд кубометрів газу. Вигода очевидна. Стимулює держава, а екологи не ставлять перепони й отримаємо результат з економічною вигодою», – підсумував Борис Приходько.