Моя страна сошла с ума...

...моя страна сошла с ума, и я ей не смог помочь.

Це приспів з пісні Макаревича - про вчорашній конфлікт (бійку, стрілянину, автотрощу) кількасот львівян з працівниками ТЧК у Львові, в районі Сихова.
Влада грає м'язами. Буданов нагадує українцям, що відбувається з народом, який під час війни застосовує насильство проти власних військових. Керівник Львівської ОВА Козицький вважає, що слід встановити особи всіх причетних до заворушень і притягти їх до відповідальності. Міський голова Садовий зазначає, що йому соромно за львівян.

У соцмережах військові висловлюються куди радикальніше...

З іншої сторони, значна кількість дописувачів у соцмережах (серед них чимало ботів, але реальних людей теж чимало) знову перераховують, чим, крім мобілізації людей, займаються ТЦК по всіх областях України. І що Сихів - то дзвінок владі...

Насправді Сихів дзвенить нам усім.

ТЦК у Сихові поводилися так само, як всюди: проти порушників правил військового обліку (реальних чи удаваних - не суть важливо) застосували насильство. Ну, Конституція забороняє військовослужбовцям обмежувати права цивільних. Але нині вона дедалі більше нагадує давньоєгипетську "Книгу мертвих".

У відповідь натовп людей діяв так, як зазвичай діє натовп в подібних ситуаціях - агресивно й зухвало.

Протизаконні дії військовослужбовців ТЦК у Львові спровокували не менш огидні й протизаконні дії цивільних.

Чому працівники ТЦК "витирають підошви" об українське законодавство? Бо мають план по "загону", і неофіційне розпорядження керівництва виконувати план попри будь-що.

Чому львівяни (раніше - кияни, харків'яни, черкащани, вінничани та інші) нападають на ТЦК, по суті "стріляючи" собі в ногу? Бо знають, що, коли не відкупишся (ставки "оподаткування" в кожному регіоні свої, але в цілому - добре відомі), опинившись за воротами цієї установи, втрачаєш будь-які права і на невизначений термін твоє життя мало чим відрізнятиметься від спокути раба на галерах. Якщо це життя ще триватиме якийсь час.

Самогубство в такій ситуації - гратись м'язами як військовим ("пара БТР, черга поверх голів..."), так і цивільним ("нас більше, і нас дістало").

Самогубство - погрожувати ще більшим насильством. У ситуації, коли закон порушують всі - немає правих та переможців.

Слід проявити адекватність, розформувати ТЦК (агов, Міноборони, скільки ще триватимуть балачки про реформу системи мобілізації?). І жити й діяти відповідно до власної Конституції. Як би по-іншопланетному це не прозвучало в даній ситуації.

Коли все залишиться, як є, ми програємо війну. Адже перемогти державу, яка перестає жити за власними законами, ворогу легше, чи не так?

Олександр Арабач